Ольга Олексіївна, мама мого чоловіка, рано розлучилася. Вона жила одна в своїй трикімнатній квартирі. Після весілля ми з чоловіком пішли жити до неї, хоча я, погоджуючись на такий крок, розуміла, що буде дуже нелегко, так як зі свекрухою стосунки були натягнутими з самого початку.
Свекрусі з самого початку не сподобалося те, що у мене немає свого житла, що я з іншого міста. Батьки далеко, а тут у мене живуть дідусь з бабусею. Приїхавши одного разу до них, я і зустріла свого майбутнього чоловіка. Переїхати до моїх батьків чоловік не хоче, і я його розумію, що в маленькому містечку з роботою нам обом буде складно.
Живемо так вже три роки, є син, але свекруха ним не сильно займається, вона зайнята більше собою, будучи давно в розлученні, мріє ще раз вийти заміж. Я її не засуджую, навіть навпаки, була б рада, щоб вона переїхала жити до майбутнього чоловіка, але вийшло так, що це нам довелося виїхати до моїх бабусі з дідусем.
Був початок літа, бабуся запропонувала дідусеві пожити поки на дачі, щоб ми були одні, але я розумію, що буде дуже непросто, коли з настанням холодів вони повернуться назад. Квартира у них двокімнатна, невелика, тісно для такої сім’ї, а тут я нещодавно зрозуміла, що у нас буде ще поповнення.
Але тут ми дізнаємося, що свекруха вирішила вдруге виходити заміж і переїхала до свого нового чоловіка, її квартира стоїть порожня, але нам вона про це не сказала. Коли чоловік зателефонував їй і сказав, що ми повертаємося назад, свекрусі це не сподобалося, бо вона планувала свою квартиру здавати. Але чоловік сказав, що має право на неї таке ж, як і мати.
В результаті Ольга Олексіївна погодилася, зараз ми живемо в цій квартирі, у свекрухи є ключі і вона приходить в будь-який їй зручний час, щоб перевірити, чим я зайнята, як в квартирі, робить постійно зауваження, а потім дзвонить моїм батькам і розповідає, що я погана господиня і матір. Я погано себе почуваю через свій стан, мені важко справлятися з домашніми справами, ще й дитина маленька забирає багато часу, але свекруха, замість того, щоб зрозуміти чи допомогти, тільки постійно робить зауваження.
Купити свою квартиру у нас немає можливості, знімати теж, як жити в таких умовах, не знаю? Чоловік каже потерпіти, мовляв, мама вийде заміж, займеться своїми справами, а нас залишить в спокої. Але я не думаю, що це вихід, нам треба мати своє житло, в якому ми б могли почуватися справжніми господарями.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
