fbpx
Життєві історії
Найцікавіше з’ясувалося через кілька днів, як моєї тітки не стало. Виявилося, що заповіту на свій будинок вона не залишила. Її дочка Люба мені зателефонувала, попросила, щоб я закрила мамину хату на ключ, а вона в кінці січня приїде, щоб розібратися з спадщиною. Я їй сказала, що тітка обіцяла мені віддати свій будинок, і всі сусіди про це знають. Але Люба на це лише розсміялася, адже вона – рідна дочка, і за законом спадщина переходить до неї

Свою літню родичку я практично доглядала останні 4 роки, а в результаті нічого за це не отримала.

Відразу хочу сказати, що я їздила до неї не через спадщину, вона сама захотіла мені так віддячити, і пообіцяла, що її будинок колись дістанеться мені.

Мова йде про рідну сестру моєї мами, тітку Олену. Вона була старшою від моєї мами на 15 років, жила сама в селі.

Моєї мами давно не стало, то ж тітка Олена мені її замінила.

Багато років я задоволенням приїжджала до неї і на вихідні, і коли треба було щось допомогти по господарству чи на городі.

А останніх майже чотири роки я практично доглядала за тіткою Оленою, оскільки вона майже злягла.

Вона насилу пересувалася, нікуди не ходила, і нічого не готувала – все це доводилося робити мені.

Я приїжджала до тітки кожен день, привозила продукти, годувала, прибирала. Допомагала тітці митися, купала її. І виводила іноді у двір, посидіти на лавочці біля будинку.

Доглядати за літньою родичкою мені було непросто, адже я працюю на роботі, і у мене двоє дітей.

Та я розуміла, що крім мене більше нікому це робити, тому брала роботу тільки до обіду, після чого їхала в село.

Діти весь цей час були з чоловіком, який теж з розумінням ставився до ситуації.

Тітка Олена мене дуже любила, раділа кожному моєму візиту, чекала щодня, називала дочкою.

Та й я, чесно кажучи, ставилася до неї, як до рідної мами.

У тітки Олени була своя рідна дочка, Люба, яка поїхала працювати в Грецію десять років тому, і відтоді жодного разу не приїхала до матері.

І грошима ні разу не допомогла. А на скарги матері, що грошей не вистачає, відповідала, що дуже мало отримує – ледве вистачає на саму себе.

Люба була старшою за мене років на 10, вона рано виїхала за кордон, тому між нами ніколи не було сестринських почуттів, я з нею майже ніколи не спілкувалася.

Сусіди тітку Олену шкодували, і раділи, що є у неї племінниця, яка піклується, не залишає бідну стареньку одну.

Для тітки мені нічого не було шкода, я купувала їй за свої гроші все необхідне.

І якось тітка Олена сама мені сказала, що залишить мені свій будинок.

Не можу сказати, що я була не рада, адже я з двома дітьми тулилася в однокімнатній квартирі.

Я не приховувала радості, не бачила нічого поганого в тому, що тітка Олена заповідає майно мені.

Адже я сама допомагала тітці Олені ніколи не турбувала інших родичів, які живуть далеко, щоб потім не чути закиди в тому, що мені дісталася спадщина за їхній рахунок.

Одного разу я таки подзвонила своїй сестрі, доньці тітки Олени, в Грецію.

Нам потрібна була велика сума на лікування її матері, але вона відмовила, сказала, що немає і щоб ми самі викручувалися.

Я тоді взяла кредит, щоб допомогти тітці, чоловік мене в цьому підтримав.

Тітки Олени не стало несподівано – ще ввечері все було добре, сусідка занесла їй суп, вони мило побалакали, а вранці її не стало.

Мені було дуже шкода бідолашну стареньку, але моя совість була спокійною, я не покидала її до останніх днів.

І в останню путь провела, як годиться – все за свої гроші.

Її донька не приїхала і нічого не передала. Лише подзвонила, висловила співчуття і сказала, що мамі вона уже нічим не допоможе, а тут може втратити роботу.

Але найцікавіше з’ясувалося через кілька днів. Виявилося, що заповіту на свій будинок тітка Олена не залишила.

Я була просто ошелешена. Ні, я звичайно, все одно доглядала б за тіткою, але хоча б не будувала планів.

Люба мені зателефонувала, попросила, щоб я закрила мамину хату на ключ, а вона в кінці січня приїде, щоб розібратися з спадщиною.

Я їй сказала, що тітка обіцяла мені віддати свій будинок, і всі сусіди про це знають.

Але Люба на це лише розсміялася, адже вона – рідна дочка, і за законом спадщина переходить до неї.

Сусіди порадили мені вимагати гроші за догляд, у дочки тітки Олени, але я, знаючи свою двоюрідну сестру, відмовилася.

Прикро, що все так вийшло, Люба не тільки безсердечна, але ще й дуже жадібна, могла би і віддячити мені за те, що я стільки років турбувалася про її маму.

Як так можна?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page