Свою літню родичку я практично доглядала останні 4 роки, а в результаті нічого за це не отримала.
Відразу хочу сказати, що я їздила до неї не через спадщину, вона сама захотіла мені так віддячити, і пообіцяла, що її будинок колись дістанеться мені.
Мова йде про рідну сестру моєї мами, тітку Олену. Вона була старшою від моєї мами на 15 років, жила сама в селі.
Моєї мами давно не стало, то ж тітка Олена мені її замінила.
Багато років я задоволенням приїжджала до неї і на вихідні, і коли треба було щось допомогти по господарству чи на городі.
А останніх майже чотири роки я практично доглядала за тіткою Оленою, оскільки вона майже злягла.
Вона насилу пересувалася, нікуди не ходила, і нічого не готувала – все це доводилося робити мені.
Я приїжджала до тітки кожен день, привозила продукти, годувала, прибирала. Допомагала тітці митися, купала її. І виводила іноді у двір, посидіти на лавочці біля будинку.
Доглядати за літньою родичкою мені було непросто, адже я працюю на роботі, і у мене двоє дітей.
Та я розуміла, що крім мене більше нікому це робити, тому брала роботу тільки до обіду, після чого їхала в село.
Діти весь цей час були з чоловіком, який теж з розумінням ставився до ситуації.
Тітка Олена мене дуже любила, раділа кожному моєму візиту, чекала щодня, називала дочкою.
Та й я, чесно кажучи, ставилася до неї, як до рідної мами.
У тітки Олени була своя рідна дочка, Люба, яка поїхала працювати в Грецію десять років тому, і відтоді жодного разу не приїхала до матері.
І грошима ні разу не допомогла. А на скарги матері, що грошей не вистачає, відповідала, що дуже мало отримує – ледве вистачає на саму себе.
Люба була старшою за мене років на 10, вона рано виїхала за кордон, тому між нами ніколи не було сестринських почуттів, я з нею майже ніколи не спілкувалася.
Сусіди тітку Олену шкодували, і раділи, що є у неї племінниця, яка піклується, не залишає бідну стареньку одну.
Для тітки мені нічого не було шкода, я купувала їй за свої гроші все необхідне.
І якось тітка Олена сама мені сказала, що залишить мені свій будинок.
Не можу сказати, що я була не рада, адже я з двома дітьми тулилася в однокімнатній квартирі.
Я не приховувала радості, не бачила нічого поганого в тому, що тітка Олена заповідає майно мені.
Адже я сама допомагала тітці Олені ніколи не турбувала інших родичів, які живуть далеко, щоб потім не чути закиди в тому, що мені дісталася спадщина за їхній рахунок.
Одного разу я таки подзвонила своїй сестрі, доньці тітки Олени, в Грецію.
Нам потрібна була велика сума на лікування її матері, але вона відмовила, сказала, що немає і щоб ми самі викручувалися.
Я тоді взяла кредит, щоб допомогти тітці, чоловік мене в цьому підтримав.
Тітки Олени не стало несподівано – ще ввечері все було добре, сусідка занесла їй суп, вони мило побалакали, а вранці її не стало.
Мені було дуже шкода бідолашну стареньку, але моя совість була спокійною, я не покидала її до останніх днів.
І в останню путь провела, як годиться – все за свої гроші.
Її донька не приїхала і нічого не передала. Лише подзвонила, висловила співчуття і сказала, що мамі вона уже нічим не допоможе, а тут може втратити роботу.
Але найцікавіше з’ясувалося через кілька днів. Виявилося, що заповіту на свій будинок тітка Олена не залишила.
Я була просто ошелешена. Ні, я звичайно, все одно доглядала б за тіткою, але хоча б не будувала планів.
Люба мені зателефонувала, попросила, щоб я закрила мамину хату на ключ, а вона в кінці січня приїде, щоб розібратися з спадщиною.
Я їй сказала, що тітка обіцяла мені віддати свій будинок, і всі сусіди про це знають.
Але Люба на це лише розсміялася, адже вона – рідна дочка, і за законом спадщина переходить до неї.
Сусіди порадили мені вимагати гроші за догляд, у дочки тітки Олени, але я, знаючи свою двоюрідну сестру, відмовилася.
Прикро, що все так вийшло, Люба не тільки безсердечна, але ще й дуже жадібна, могла би і віддячити мені за те, що я стільки років турбувалася про її маму.
Як так можна?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
