fbpx

Найліпше дитинство!!!

У мене було найліпше дитинство !!!

В ньому не було купу забавок, але були найліпші. Велика лялька Марічка в файній парадовій сукенці. Пластмасовий чайний сервіз з віночками квітів на чашках. Дерев’яна коробка зі скарбами – двома клубками ниток червоним і білим, камінцями, засушеними листочками і чудернацькими гілками, знайденими в лісі.

Були прекрасні походи до лісу, коли вся родина дружньо вирушала о 5год. ранку по гриби чи чорні ягоди.

Снідалося на свіжому повітрі найсмачнішими вареними яйцями і куском хліба густо намащеним смальцем.

В лісі зустрічали схід сонця і я мала дитина була мокра по пояс від ранкової роси і ніхто не боявся шо заслабну і буду кашляти.

Поверталися додому вже майже під вечір і руки та личко було все зацяпкане чорницями. А в руках повна банька ягід та сітка грибів.

Тато найбільше тішився , як я правильно показувала дорогу додому – ” вже можу не переживати, шо сі заблудит”.

Були найліпші сінокоси, коли вдихала п’янкий запах свіжоскошеної трави . Пізніше трамбувала вже висушене сіно і їхала зверху на кузові, відчуваючи себе героїнею якогось пригодницького фільму.

Були війни з колорадським жуком, щоб мати еко-бульбу. Здавалося, шо тим жукам нема кінця краю і наступного дня їх ставало ше більше ніж попереднього.

Мінімум два тижні влітку вони мені снилися щоночі. Тепер розумію, що збирання жуків навчило мене не здаватися за жодних обставин і вперто йти вперед, якби важко не було!

В мене була найчемніша коза , яку я щовечора влітку гнала пасти до лісу і за той час перечитала купу книжок та навчилася добре грати в карти з єнчими пастухами.

Щоранку бігла до стайні і тато надоював мені горнєтко молока з чубко , яке лишало білі вуса на моєму лиці.

Те молоко пахло лісом і травами і було найсмачніше на цілому Божому світі.

Було плесо, в якому я мокла від рані і до вечора і таки навчилася плавати САМА.

Були колєжанки справжні і не дуже.

Були теплі літні вечори аж до ночі під зорями. Коли лежала на лавці в саду, закутавшись в теплий коцик і мріяла про все на світі!

А найцінніше, що я мала в дитинстві, то Господь, який присутній у кожній хвилині мого життя і любов батьків.

Мама і тато давали мені багато простору і багато свободи.

Вони не завжди розуміли, але завжди підтримували і давали мені можливість бути собою!

Анничка Федунь, dc.lviv.ua

Читайте також: “ПРАВИЛО ПОВІТРЯНОЇ КУЛІ”: ВИКИДАЙТЕ ВСЕ ЗАЙВЕ, ЩОБ НАБРАТИ ВИСОТУ

You cannot copy content of this page