fbpx
Життєві історії
Найближчими вихідними я зібралася, поставила в конверт тисячу гривень, і пішла до сестри в гості. Не була я в неї років десять. Віра здивувалася, але запросила мене зайти, пригостила чаєм з випічкою. Розповідала, як гарно вона відсвяткувала в ресторані

Мені 43 роки, у мене є сестра Віра, яка старша за мене на два роки. Ми обидві вийшли заміж дуже рано, відразу після школи. Сестра одружилася з хлопцем з нашого села, Михайло старший за неї на сім років. Чоловік він хазяйновитий, сестрі пощастило. Відразу після весілля Віра переїхала до свого чоловіка, який жив з батьками.

Михайло наполіг на тому, щоб батьки відразу віддали частку сестри. Тоді мама з татом переписали на Віру будинок нашої бабусі. Сестра відразу його продала. У шлюбі у них з Михайлом народилося дві доньки. Віру поглинуло материнство і сімейні турботи. Відколи вона вийшла заміж, вона перестала з нами спілкуватися.

А потім і я вийшла заміж. І теж пішла жити до чоловіка і його мами. У нас народилося двоє синів. Робити як сестра я не стала, ні про яку свою частку я не питала, просто жила у свекрухи. Я намагалася жити з нею дружньо, хоча часто траплялися і гострі кути, але нам вдавалося їх обходити.

До батьків я приїжджала часто, і досі приїжджаю, вони вже на пенсії, їм потрібна і допомога, і спілкування. А от сестра з чоловіком у наших батьків буває один раз в рік – на Великдень, це в нас така традиція, збиратися в цей день у мами. І все, більше не приходить і не телефонує, хоча живе з мамою практично поряд.

Двох своїх доньок Віра вже видала заміж, тепер вона бабуся. Але на свої сімейні свята вона нас чомусь не кличе, крім весіль (в обох племінниць на весіллі ми були). А все інше обходиться без нас. І я не розумію, чому так відбувається. Чому Віра не запрошує ні батьків, ні мене, чому уникає спілкування з найріднішими людьми.

Щоразу на свій день народження я запрошую сестру до себе, але вона постійно знаходить відмовки, щоб не прийти. А цього року вона сама святкувала свій ювілей, я знала, що вона відзначала в ресторані, було багато гостей, але ні мене, ні батьків Віра не покликала. Не можу зрозуміти, що сталося, чому вона себе так поводить.

Найближчими вихідними я зібралася, поставила в конверт тисячу гривень, і пішла до сестри в гості. Не була я в неї років десять. Віра здивувалася, але запросила мене зайти, пригостила чаєм з випічкою. Розповідала, як гарно вона відсвяткувала в ресторані.

Я тоді запитала її, що сталося, чому вона нас уникає. А вона мені відповіла, що образилася, бо мама переписала свій будинок на мене, а треба було порівну ділити. Я нагадала Вірі про бабусин будинок, який їй дістався після весілля, а вона відповіла, що це не рахується, бо він був старий, не такий, як в батьків.

Мені було і дивно, і прикро це чути. Ми з сестрою за роки сталими чужими. Я би дуже хотіла щось змінити в наших стосунках, хотіла б, щоб ми проводили свята разом, більше спілкувалися, адже ми рідні сестри. Але я не знаю, як я можу щось змінити в ситуації що склалася.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page