fbpx
Життєві історії
Найбільше Олександра Степанівна хотіла розлучити свого сина з дружиною – не любила вона Ольгу. Вдома звалила все господарство на невістку і тільки вказівки роздавала. І недавно все так і сталося, як Олександра Степанівна мріяла. Зустрів Михайло дівчину і пішов від Ольги. Сказав, що жив з нею тільки через дочок, а раз вони тепер виросли, не хоче він більше приховувати своїх почуттів. Але дуже швидко свекруха пошкодувала про це

Ніколи не знаєш, як відгукнуться ті чи інші твої дії через роки. Моя колега, Олександра Степанівна, з якою я працювала років 15 тому, переконалася у цьому на власному прикладі.

Олександра Степанівна приємна в спілкуванні, розсудлива жінка. Як колега вище всяких похвал, що, погодьтеся, рідкість. Але був у неї пунктик – вона дуже не любила невістку Ольгу, дружину єдиного сина Михайла. Що вона лише про неї не говорила – і не дуже розумна, і не красива, і господиня погана, а дітей виховувати взагалі не вміє.

І так переконливо Олександра Степанівна розповідала, що я б і повірила, якби не дружила з цією самою Ольгою і не бачила на власні очі її побут і сім’ю. Тоді у багатьох дохід невеликий був, і у Ольги з Михайлом так само: він охоронець доба через три, вона – бібліотекар, не розгуляєшся. Але діти – дві дівчинки – завжди доглянуті, в красивих сукнях.

Ольга сама недоїсть, а дочкам все найкраще купить. Ділянку величезну вони тримали, овочі вирощували. Ну як вирощували? Ольга після роботи дочок з саду забере – і туди. Бур’ян виполює, розпушує, копає, поливає. Михайло теж іноді заходив, допомагав навесні землю перекопувати. Ну а далі Ольга вже сама. Город же – жіноча справа. Але Ольга не ображалася, навіть не думала про це. Навпаки, чоловіка любила, захоплювалася і догодити старалася.

Вдома завжди чистота, підлоги щовечора мила. В обід за продуктами бігала по навколишніх магазинах, встигала їх додому віднести, а вранці готувала на весь день свіжу їжу. Як вона все встигала, я не уявляю. Але було і ще дещо: в суботу-неділю вирушали вони до Олександри Степанівни  допомагати. Михайло в свої вихідні до матері один не їздив. Вже не знаю, як вона їх переконала, що немічна і хвора.

На роботі була ще ого-го. А вдома звалила все господарство на Ольгу і тільки вказівки роздавала. Ось приїдуть вони, Ольга відразу в город йде і працювати починає, а Михайла матуся перед телевізором укладає. Втомився синочок за робочий тиждень, відпочивай, маленький. Ольга так на сонці зігнувшись кілька годин провозиться, що потім аж погано стає, а Олександра Степанівна лише відмахується і твердить, що Ольга вигадує.

Іноді мені навіть здавалося, що спеціально вона город величезний тримає, щоб невістці життя максимально ускладнити. Стільки картоплі і огірків і трьом не з’їсти, не те, що одній. Намагалася я Олександру Степанівну соромити, але та тільки сміялася і говорила, що нічого Ользі не буде, а головна мрія її життя – Михайла розлучити, не пара йому моя подруга. І синові своєму Олександра Степанівна це при кожному зручному випадку говорила.

Я в глибині душі згодна була: Ользі інший чоловік потрібен. Господарський, сильний, захист і опора, а не цей мамусин синочок і ледар Михайло. Але ні Ользі, ні Олександрі Степанівні, я, зрозуміло, нічого не говорила. Потім я на іншу роботу пішла і з Олександрою Степанівною спілкуватися перестала. З Ольгою ж дружила, як і раніше.

І недавно все так і сталося, як Олександра Степанівна мріяла. Зустрів Михайло дівчину і пішов від Ольги. Сказав, що жив з нею тільки через дочок, а раз вони тепер виросли, не хоче він більше приховувати своїх почуттів. Зустрів, мовляв, справжню любов.

Та й пішов не по-людськи: почав майно відбирати. Машину, на кредит дружини куплену, на матір заздалегідь записав. Квартиру десять років тому купили, половина теж Олександрі Степанівні належить, як виявилося, не дивлячись на наявність дочок.

Гроші, які з ініціативи Михайла типу на відпочинок і весілля дівчаткам відкладали, знову ж на рахунку моєї колишньої колеги лежать. Готувався заздалегідь до розлучення. Ольга постійно поривалася залишити все йому і поїхати до батьків, та ми не дали. Допомогли друзі квартиру відстояти в обмін на машину і внесок.

Не скажу, що у Ольги все добре тепер, це ж життя, а не фантастика. Але заспокоїлася вона вже. Квіти садить, декупажем займається. Познайомилася з чоловіком. Як далі у них буде – невідомо, але я в нього вірю. Він наполегливий.

А днями я Олександру Степанівну зустріла. Тягне з магазину сумку з продуктами. Вирішила допомогти їй, до будинку провести. Вона зраділа, сумку віддала і йде поруч, на нову невістку скаржиться. Ця дівчина виявилася значно спритнішою за Ольгу: Михайла швиденько на нормальну роботу погнала, а Олександру Степанівну викреслила з їхнього життя.

Сказала: «Потрібен город, працюй там сама, до нас не втручайся». І в будинку у свекрухи теж відмовилася наймитувати, навіть продукти не купує. У вихідні по салонах ходить, масаж, манікюр, зачіска. Відпочиває.

Михайло теж їздити перестав, без дружини і раніше не бував, а тепер і з дружиною не вийшло.

А Олександра Степанівна вже по-справжньому почала хворіти, важко і в магазин вийти, і навіть суп зварити. Недобре, звичайно, насміхатися, але не втрималася я. Кажу: «Ну що, раді, мабуть, що Ольги позбулися? Та ще й грошики, нею зароблені, прихопили».

Їй це не сподобалося, сумку у мене забрала і побрела далі одна ледве-ледве. І ось стою, дивлюся услід і не знаю – жаліти мені її чи ні. З одного боку – поплатилася за ставлення до Ольги, а з іншого – кожна мати хоче щастя своїй дитині. Просто розуміє його по-своєму.

Фото ілюстративне – pinterest.

facebook