fbpx

Надумала тітка Людмила і цього року знов город садити, хоча в минулому році казала, що більше не буде нічого садити, бо сил вже зовсім нема. Я навіть пообіцяла їй, що дам їй і картоплі, і моркви, і буряків – ну скільки їй там того треба. Але щойно прийшла весна, літня сусідка знову просить допомогти

– І так щороку – весна тільки но почалася, а ми пів суботи провозилися з сусідкою-бабусею, – скаржиться 32-річна Марина. – Бабуся Людмила, вона хороша, за цей час мені майже рідною стала. Лише з кожним роком їй все важче справлятися з домашніми клопотами, а з рідних біля неї близько немає, а старенькій вже 83 роки.

Надумала баба Люда і цього року знов город садити, хоча в минулому році обіцяла і собі, і мені, що більше не буде нічого садити, бо сил вже зовсім нема. Я навіть пообіцяла їй, що дам їй і картоплі, і моркви, і буряків – ну скільки їй там того треба.

А в п’ятницю ввечері вона прийшла до мене і просить, щоб я прийшла в суботу, бо треба город до веснування підготувати. І що тут скажеш? От я пів дня і допомагала бабусі.

– Ти шефство над сусідкою взяла, чи що?

– Довелося… Вона одна живе, а років їй багато. Ні в магазин сходити до ладу, ні приготувати, ні прибрати не може. Ось, я заходжу іноді. То пиріжків напечу, занесу, то в магазин йду, їй щось куплю по дорозі. Їй зараз постійно якась допомога потрібна.

– А дітей немає у бабусі?

– Так є дочка, тільки вона далеко, в іншій області живе… У дочки четверо дітей, само собою, працює тільки чоловік… Квартира маленька, двокімнатна на таку сім’ю. Фінансово дочка допомогти не може ніяк, забрати бабусю до себе їй нікуди, самі там один у одного на головах…

– А продати бабусин будинок і купити ближче до себе?

– Смієшся? Наші ціни в селі з цінами на міські квартири не порівняти. Та й не хоче старенька свій дім залишати – відносини у бабусі з дочкою не особливо теплі. Дочка свого часу в місто рвонула, щоб від мами бути подалі. Всі ці роки дзвонить кілька разів в місяць, справляється, як справи. В гості приїжджає дуже рідко.

У неї там вже своїх клопотів доволі – старші діти вже сім’ями обзавелися, внуків їй подарували. От дочка і кинула свою літню матір напризволяще.

Сусідка якось мені скаржилася, що має в серці образу на доньку і онуків, адже їх там в місті багато, а в село до неї ніхто ні ногою. От вона і вирішила – раз я їй допомагаю, то свій будинок вона перепише мені. Ми з нею сусіди, каже, коли її не стане, я зможу своє подвір’я розширити, бо хата у неї старенька, її навіть особливо не відремонтуєш.

Я добре подумала, і вирішила від бабусиної пропозиції відмовитися. Її донька і внуки мені ж потім спокійно жити не дадуть, то навіщо мені ці клопоти. А допомагати старенькій мушу, бо не можу інакше.

– А ти добре подумай, я б на твоєму місці не поспішала відмовлятися. Дорослі діти зобов’язані допомагати літнім батькам, не дивлячись ні на що. А якщо вони забули про свою бабусю, то вона має повне право так само про них забути.

Все це все відмовки, що багато справ і часу немає. Дочка, яка сидить там в місті і дзвонить матері по телефону два рази в місяць прекрасно знаючи, що матері одній вже важко, і чужим людям доводиться їй допомагати – м’яко кажучи, не права. Тому кожен отримає те, що заслужив.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page