Надія почувалася щасливою, і завжди вважала, що їй дуже пощастило – в Італії вона була на заробітках уже 15 років. За цей час вона збудувала великий будинок, купила для єдиної доньки квартиру, та й щось собі відклала.
Розпоряджалася Надія вміло заробленими грошима. Колись вона працювала в інституті старшим науковим працівником, її інакше, як Надія Петрівна ніхто і не кликав.
Робота була непогана, але заробітку ніякого. А потім настали складні часи, постійні проблеми з грошима – стало складно виживати, та й дочка Оленка підростала.
Якось на продуктовому ринку Надія випадково зустріла свою однокласницю – її було не впізнати, Ольга немов помолодшала і розцвіла.
За кавою розповіла, що вже сім років живе і працює в Італії, і зовсім не шкодує про те, що все залишила і поїхала. Та й говорити багато не треба було – її зовнішній вигляд красномовно говорив сам за себе.
Додому Надія прийшла сама не своя, не знаходила собі місця, все думала про ті дивні заробітки.
Зранку набрала номер подруги, і призначила їй ще одну зустріч. Тепер вже Надія просила однокласницю знайти і для неї роботу в Італії.
Через місяць Надія стояла на ранковому майже пустому вокзалі в Римі, її зустріла Ольга. Та й робота завдяки подрузі знайшлася швидко.
***
Надія й не помітила, як пролетіло 15 років. Вона щодня спілкувалася з донькою, та їй все розповідала про їхні справи.
Оленка у них красуня і розумниця. Цього року університет закінчує. Подумати лише, а коли Надія її залишала, дівчині було всього лише 7 років.
Надія добре пам’ятає той день, як крадькома збиралася, щоб не розбудити донечку.
А потім чоловік розповів їй по телефону, що донька сильно плакала за мамою, замкнулася в собі і ні до кого не говорила.
Все пройшло. Нещодавно Оленка з щасливим виразом обличчя повідомила мамі, що коханий зробив їй пропозицію, і що тепер потрібні гроші на весілля.
Надія і не думала відмовляти доньці, але замість того, щоб просто передати гроші, вирішила приїхати сама.
Ольга відмовляла її від такого необдуманого вчинку, мовляв, з закордону ніхто без попередження не їде.
Ти, поки-що гроші вишли на приготування, а потім, вже ближче до весілля, і сама приїдеш.
Та Надія не послухалася, і поїхала в Україну, нікого з домашніх про це не попередивши.
Вдома її не чекали. Донька, виявляється, уже деякий час жила зі своїм нареченим на квартирі, яку купила для неї мама.
Зайшла в будинок і зрозуміла, що Ольга була права, коли говорила, що не треба повертатися без попередження, вдома у неї була її подруга, і це незважаючи на те, що на годиннику була шоста ранку.
Жінка так і опустила валізи з рук. Люба теж не сподівалася побачити Надю. Чоловік вийшов, і нічого не сказав.
***
Надя зробила доньці найкраще весілля і відразу поїхала назад в Італію.
Чоловікові сказала, що подає на розлучення. Пробачити зраду найближчих людей дуже важко.
А може, вона і сама винна, така доля заробітчанки…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Проживши з чоловіком майже 20 років, я і не підозрювала, що у нього є дочка. Все з’ясувалося лише після того, як його не стало. Василь попросив мене лише про одне – не скривдити його дитину, перед якою він і так дуже завинив
- В Канаді ми були з сином пів року, я туди така радісна їхала, що розпочну нове життя. Дісталися ми в аеропорт і тут почалася нова реальність. Нас поселили в якомусь селі, автобусів немає, роботу нереально знайти. Не такою я Канаду уявляла. Аж тут мама з України мені дзвонить
- Я вирішила не їздити додому, бо дітям від мене лише грошей завжди треба. Я їм зателефонувала, і повідомила, що житло хочу купити. Вони дуже здивувалися, коли дізналися де і кому я хочу житло придбати, і сказали, що справжня мама так би ніколи не вчинила
- Нещодавно свекруха у спадок отримала будинок в селі. Я дуже зраділа, коли почула цю новину, бо була впевнена, що тепер батьки мого чоловіка переїдуть в цей спадковий будиночок, а нам квартиру свою залишать. Ми з чоловіком зібралися, і пішли до них на розмову. Я прямо запитала, які у них плани щодо будинку і щодо цієї квартири. І отримала дуже неочікувану відповідь
- Коли син моєї подруги одружувався, Олена останні копійки свої зібрала, ще й позичати багато довелося, щоб купити гарний подарунок молодим, бо свати її дуже багаті люди. Та сваха навіть і не глянула на той подарунок: – Дрібниця якась. Вона ж бідова у нього