fbpx

Надія Олексіївна сиділа на кухні і пила холодний чай. Сеpце нило від болю, в гоpлі стояв ком, а з очей котилися сльози. Сьогодні від неї відмовився єдиний син. Залишитися нікому не потрібною в 56 років не побажаєш навіть ворогу

Надія Олексіївна сиділа на кухні і пила холодний чай. Сеpце нило від болю, в гоpлі стояв ком, а з очей котилися сльози. Сьогодні від неї відмовився єдиний син. Залишитися нікому не потрібною в 56 років не побажаєш навіть ворогу

Вона сиділа і згадувала: як він сказав своє перше слово, перші кроки, перший ранок в дитячому саду. Перший клас, випускний. Який зовсім дорослий прийшов з армії. З якою гордістю сів за кермо першого автомобіля. І одружився. Джерело

Саме з цього моменту все пішло під укіс. День одруження сина став початком кінця. Він став приїжджати все рідше і рідше, став проти візитів матері в його будинок. Надія Олексіївна знала- це все її вплив. Вплив дівчини безцеремонно зруйнував їх з сином тихе розмірене життя. Адже саме з її появою такий ласкавий і слухняний юнак перестав слухати поради своєї мудрої матері, котра прожила життя.

Невдячна невістка ніколи не цінувала її допомогу: навіщо купувати нову коляску і новий одяг для дитини, що скоро з’явиться на світ. Адже Надія Олексіївна відмінна і дбайлива господиня ніколи не викидає хороші речі, все, що потрібно дитині, вона з радістю віддасть.

Коли народився внук, Надія Олексіївна була майже на сьомому небі від щастя. Окрім одного – не таку матір для свого онука вона хотіла. Після вона зібрала все необхідне для догляду за немовлям, включаючи себе, викликала вантажне таксі і поїхала водитися з новонародженим продовжувачем їхнього великого роду.

Вони її вuгнали. Безсовісні безсердечні люди тільки п’ять хвилин дали подивитися на п’ятиденне немовля, яке тільки сьогодні принесли з будинку.

Надія Олексіївна не могла ні їсти, ні спати. З думками що вони yгроблять дитинку, вона дзвонила кожні десять хвилин і питала: чи живий? І зі страхом в сеpці завмирала, чекаючи відповіді. Через тиждень вони перестали брати слухавку.

Коли онукові виповнилося сім місяців, на вулиці Надії Олексіївни настало свято. Її покликали посидіти з дитиною. На цілих чотири години, поки молоді сходять в театр. Як на крилах Надія Олексіївна полетіла до онука. Дитина здалася їй маленькою і худенькою. Не годують тебе, бідненького! – сплеснула вона руками і відправилася на кухню варити нормальний прикорм. Не ці сурогати в банках для хворобливості дітей, а справжній борщ.

Від душі нагодувавши дитину перетерті супом, хорошим, наваристим, Надія Олексіївна зі спокійною совістю прибрала на кухні сліди «бенкету» і прибрала суп в холодильник.

Дочекавшись молодь, наостанок прочитавши півгодинну лекцію по догляду за дітьми, Надія Олексіївна юркнула додому.

Надія Олексіївна на кухні пила чай, коли пролунав телефонний дзвінок. Синочок дзвонить, дякувати буде, так би мовити матері, що без її порад- нікуди. Радісно взявши трубку, Надія Олексіївна змінилася в обличчі. Як онук в лікарні? Як отруєння? Що значить більше не приїжджати і не дзвонити?

Та хіба це вона, Надія Олексіївна, в усьому винна? Це просто гoре-невістка в антракті в буфеті наїлася й узагалі.

Зі сльозами пекучої обpази на очах, з бoлем від зради і недовіри сина, Надія Олексіївна сиділа на кухні і пила остиглий чай.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page