– Дмитрику, яка ж наречена у тебе красива, – промовила Надія Петрівна, розглядаючи яскраві фотографії на телефоні у свого сина.
– Красива, живе аж в самій столиці, таких мало залишилося, мамо, повір. Але мені пощастило дуже з нею! – похвалився радісно хлопець.
– Так, звичайно, але хіба в цьому справа, – не зрозуміла жінка, – це неважливо, де людина народилася, головне, щоб хорошою дружиною тобі була, доброю мамою вашим діткам з правильними поглядами на життя, вчинками.
– Ой, мамо, – махнув на неї рукою син, – які цінності, кому ти потрібен, якщо народився не зрозумій де, а ще якщо батьки бідові і допомоги немає де взяти, то махнути рукою можна на своє нормальне життя.
– Але ти ж потрібен своїй «столичній» дівчині, – заперечила мати, – хоча сам з маленького містечка. Дмитро промовчав, він і не повідомляв своїй дівчині Наталі, де живуть його батьки. Хоча вона дуже хотіла з ними познайомитися. Але хлопець соромився своїх власних батьків, вони здавалися йому якимось убогими, неосвіченими та простими занадто.
Так, він здобув вищу освіту, влаштувався потім на дуже хорошу роботу. Тепер ось зібрався квартиру купувати, правда, в кредит, і на початковий внесок йому батьки накопичили. Вони ще працюють і пенсію отримують. Хоча самі собі у всьому відмовляють. Навіть шпалери вже років 10 не змінювали в себе вдома. Спочатку його вчили, щоб він ні в чому не мав потреби, тепер ось квартиру хочуть йому допомогти купити. Власне за цими грошима Дмитро і приїхав на свою Богом забуту Батьківщину.
– Дмитрику, ви тільки з весіллям не тягніть, раз так довго зустрічаєтеся. Ми й з батьками нареченої дуже хотіли б познайомитися, правду кажучи, адже куди то годиться, на весіллі вперше побачитися, – промовила Надія Петрівна і ще раз глянула на фотографію своєї майбутньої невістки. – Красива яка невістка буде у мене! Ось родичі зрадіють, коли на весіллі її побачать. Правда, пощастило тобі, мій синочку, з нареченою своєю!
Син знову скривився, яке весілля, які діти, які родичі. Якщо він і буде одружуватися з Наталею, то явно не буде запрошувати всіх тіточок і дядечків. Навіщо? Щоб вони його тільки зганьбили перед новою столичною ріднею. Ну вже ні! Свого шансу він не упустить. Батько у його Наталі – велика «шишка», у дуже хорошій компанії директором працює. От би йому туди пробратися.
– Синку, ти про що думаєш? – зі щасливими очима запитала мати у Дмитра. – Ось гроші, тримай. Ми з батьком спеціально збирали, щоб тобі квартиру допомогти купити.
Тепер Дмитро зовсім не кривився, він схопив протягнутий згорток і швидко перерахував купюри.
– Малувато, – простягнув він незадоволено і розчаровано, – мені не потягнути такі витрати на кредит самому.
– Не хвилюйся, синочку, ми тобі допоможемо, ти ж у нас єдиний, – швидко заспокоїла його Надія Петрівна, – тільки приїжджайте до нас тепер частіше. Дмитро кивнув, а в голові його вже дозрів план.
– Ну, гаразд, мамо, засидівся я тут у тебе, – швидко промовив він, – я поїду, а то Наталя мене, напевно, вже зачекалася.
Дмитро швидко схопив згорток з грошима і попрямував до виходу. Надії Петрівні залишилося сумними очима проводжати свого єдиного сина, який і так рідко до неї приїжджав. Любила вона свого сина, всім серцем любила. І розуміла, що багато йому віддала в цьому житті, в усьому йому потакала до неможливості. Але нічого не могла з цим вдіяти, все життя все для нього, він один у них з батьком.
А хлопець щасливий і задоволений собою і своїм планом мчав на зустріч до свого столичного кохання. Спочатку він заїхав в ювелірний, купив кільце, щоб зробити дівчині пропозицію. І гроші, які дала мати, він збирався пустити зовсім не на перший внесок, як говорив, а на шикарне весілля. Адже інше його Наталя і не оцінить. Дівчина вже чекала свого коханого. Він дістав кільце і сказав найважливіші слова в житті кожної дівчини.
– Згодна! Звичайно, згодна! – закричала дівчина і засміялася. – А коли ти познайомиш мене зі своїми батьками?
– Наталочко, я не хотів тобі казати.
Дмитро кілька хвилин почекав, зробив сумне обличчя, а потім продовжив повільно зі смутком.
– У мене вже немає батьків, їх давно не стало.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
