– Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій.
Брата свого я дуже люблю, і завжди рада його бачити, от тільки чомусь саме цей дзвінок мене насторожував. Чого б це він захотів в гості прийти з самого ранку? І не один, а з своєю дружиною, яка мене на дух не переносить.
До появи Лариси в нашому житті, ми з братом жили душа в душу, він для мене був найріднішою людиною, підтримкою і опорою, бо батька у нас не було і мама нас виховувала сама.
Я захоплювалася своїм братом, хотіла, щоб в майбутньому мій чоловік був схожим на нього, може тому я і вискочила заміж за його найкращого друга.
У нас була трикімнатна квартира, в якій ми жили, і була ще одна спадкова однокімнатна, яку мама здавала. Коли я вийшла заміж, я з чоловіком стала жити біля своєї мами. А брат, щоб нам не заважати, і щоб ми не заважали йому холостякувати, переселився в однокімнатну, зробив там ремонт після квартирантів, і став там жити.
Коли в мене народилася дитина, навіть сумнівів не було – хресним батьком моєї донечки мав стати Олексій, і мій чоловік теж з цим погодився.
Одним словом, у нас панувала родинна ідилія досить довго. Єдине, що мама переживала, що роки біжать, а брат ніяк не може знайти собі пару.
То ж коли 5 років тому Олексій привів до нас Ларису і оголосив, що це його наречена, ми всі дуже зраділи. Я сподівалася, що невістка стане мені сестрою, була впевнена, що ми порозуміємося.
Проте, так не сталося. Лариса грала роль тихої і лагідної невістки не довго. Майже відразу вона почала висувати претензії і мені, і мамі, і навіть брату.
Особливо все стало гіршим, коли моя мама вирішила їхати в Італію на заробітки. Якоїсь нагальної потреби у цьому не було, але мама сама захотіла, бо її подруга вже давно в Італії працює і мама поїхала до неї.
На заробітках мама всього рік, присилає мені і брату щомісяця по 200 євро, а решту собі відкладає. Це Ларисі дуже не подобається, вона вважає, що мама таким чином Олексія обділяє.
– Звідки в тебе ця нова сукня, напевно мама з Італії вислала? Звичайно, ти ж донька, а я хто – невістка, – картала мене Лариса.
– Цю сукню я собі сама купила, – кажу.
– Ну так, сама, але за мамині гроші. Вона ж нам 200 євро дає, а тобі всі 800, – не вгавала невістка, і переконати її в тому, що вона не права, було просто неможливо.
То ж я з острахом чекала їхнього візиту, бо не могла передбачити, що придумала невістка на цей раз.
Моє передчуття мене не підвело. Брат прийшов з дружиною, як і обіцяв, з самого ранку.
– Ти вже відправила дітей в школу? От і добре. Бо я маю до тебе справу, – почав здалеку брат.
– Одним словом, це нечесно, що ти розкошуєш в трикімнатній квартирі, а ми тулимося в однокімнатній, – перебила його невістка.
– І що ти пропонуєш? – питаю.
– А що тут пропонувати? Варіантів не так багато. Або твоя мама нам дає гроші, щоб ми придбали двокімнатну квартиру, якщо ми цю продамо, то треба ще тисяч 20-25 євро. Або розмінюй свою трикімнатну, – заявила Лариса.
Я дивлюсь на неї і не розумію, чи вона правду каже, чи жартує. Але, на жаль, Ларисі було не до жартів, вона твердо вирішила, що пора їм з Олексієм розширювати житлоплощу, і вона вирішила зробити це за наш рахунок.
Найцікавіше, що брат мовчав, він наче розривався на дві сторони, бо і дружині не хотів перечити, і зі мною стосунки псувати йому теж не хотілося.
– Вибачте, але я нічим вам допомогти не можу, – кажу. – Олексію, ти ж добре знаєш, що мама за рік ще таких грошей не заробила, та й не для того вона туди поїхала, щоб вам квартири купувати. А цю трикімнатну квартиру не можна розмінювати, тут житиме мама, коли повернеться.
Моя відповідь невістці не сподобалася, вона заявила, що так просто це не залишить.
– Тоді думайте, з мамою порадьтеся. А ми чекатимемо на вашу відповідь, – фиркнула Лариса і вони пішли, навіть чаю в мене не попили.
В мене після їхнього візиту такий осад на душі утворився, що словами не передати. Мамі я навіть не уявляю як все це сказати. Не сподівалася я, що мій дорогий рідний брат аж так зміниться після одруження.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
