Марія сиділа у своєму дворі, дивилася на те, як опадають перші пожовтілі листочки, і розуміла, що так і швидко проходить і людське життя.
Коли той час минув, що їй уже 68? Наче вчора їй було 19, і вона привела на це подвір’я свого коханого Миколу. А нещодавно вона провела його в останню путь. Він пішов на небеса тихо, у сні, а її залишив саму.
Чи жарт, вони ж разом провели майже 50 років, і це був найкращий час в житті Марії.
Якою ж щасливою вона була, коли у неї синочок народився. Микола теж тішився, що має спадкоємця, і зможе з сином і сіно косити, і хату будувати, і по душах поговорити.
Через 4 роки з’явилася в їхній родині ще й донечка. Така ж красуня, як і мама. Марія раділа, що мала кому свою вроду передати.
В дітях Марія з Миколою вбачали своє основне щастя, сподівалися біля них свої голови прихилити, коли старість постукає у двері.
Та у долі був інший сценарій. 20 років тому син Юрій в Америку виїхав, там вже осів – знайшов роботу, одружився, ростить двох діток.
Марія була щаслива, що хоч її Улянка вийшла заміж і залишилася вдома. Внучку їм з Миколою народила, ще одну радість.
Проте, внучка виросла і поїхала вчитися в Канаду. Весною минулого року забрала до себе і Уляну, свою маму. Казали, що вони ненадовго, але Марія розуміла, що дорога далека, і то вже як Бог дасть.
Бабусю вони теж кликали до себе, але ж без Миколи свого куди вона поїде? А він з свого дому не хотів нікуди йти.
Наче відчував Микола, що недовго йому ще траву біля хати топтати. Пішов тихо, уві сні.
Ні син, ні донька не приїхали, щоб провести батька в останню путь. Юрій гроші вислав, щоб все зробити на найвищому рівні. А донька в слухавку плакала, підтримувала маму як могла, але – сама не приїхала.
Допомогли Марії сусіди, які бачили, що без них не обійдеться.
Марія не так уявляла свою старість, коли ростила двох своїх дітей. Та ні на сина, ні на доньку вона не ображається. Її життя уже на заході, тепер вона мріє лише про одне – зустрітися з своїм Миколою.
А у дітей все життя ще попереду, вони мають пройти свій шлях.
Таке воно, колесо життя – наче сьогодні ще був ранок, а не встигнеш повернутися, а вже надвечір’я…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.