От мій рідний брат так мені й сказав прямо, що у нього власне життя, що всі витрати додаткові, які на наших батьків потрібні – навпіл ми маємо ділити з ним в рівних частинах. Ось є совість у людини? Він же з ними живе більшу частину часу, в трикімнатній квартирі, за винятком літа, коли наші мама і тато їдуть на дачу! – обурюється Галина.
Батькам Галини та її брата Андрія під 70. Вони давно вже на пенсії обоє. Андрієві вже майже 40 років, самій Галині – 36.
У батьківській квартирі у всіх є частка: по 1/4 частині, так приватизували вони житло свого часу, а було це ще багато років тому.
Зрозуміло, що отримали цю квартиру батьки якраз з урахуванням того, що у них різні діти.
– У Андрія була власна сім’я, – розповідає Галина, – одружився ще в 22 роки, через 4 роки розлучився, дітей у них не було, вже не знаю, з якої причини. Повернувся брат згодом жити до наших батьків, та так там й залишився з ними.
Сама Галина заміжня вже 11 років, у неї двоє дітей й квартира взята в кредит, на що вони ледь не всі гроші віддають.
Старший син Галини закінчив 2-й клас, доньці виповнилося нещодавно тільки 5 років. І грошей родині постійно не вистачає, це зрозуміло, хоча вони постійно економлять на всьому абсолютно.
А тут то батькам в селі потрібно водопровід полагодити, то на ліки батькові, то на стоматолога мамі.
– Брат заробляє дуже добре, як не крути, – каже Галина, – мені здається, що він легко вже може собі окрему квартиру купити і мати власний дах. І не обмежувати себе ні в чому, особливо, навіть. А куди йому витрачати все зароблене? Він не дуже щедрий, зайвий раз племінникам цукерку не купить. Про дні народження їх взагалі мовчу, натякаю часто, попереджаю, а брат чомусь робить вигляд, що забув про свято моїх дітей, щоб подарунок не купувати, чого я не розумію зовсім. Так навіть він не зустрічається ні з ким, щоб не витрачатися ні на кого.
Відносини у Андрія з рідними батьками досить дивні. Коли син повернувся до них після розлучення, то він став собі готувати усі страви окремо, окремо купувати продукти, окремо оплачувати комуналку. Правда, вносив рівно половину плати за комунальні послуги, у сестри ніяких грошей зовсім не просив.
– Машину собі Андрій тоді купив, – каже Галина, – але найчастіше батьків влітку возить на дачу, а взимку в поліклініку мій чоловік. А недавно про послуги стоматолога для мами зайшла розмова, адже він вже ну дуже потрібний їй.
– Андрію, – звернулася сестра до свого брата, – дай мамі грошей, у тебе ж є! Сам подумай, у мене діти, сім’я, кредит, а ти куди витрачаєш гроші? Ну немає у мене ні копійки зайвої зараз.
– Я можу дати, – відповів сестрі своїй брат, – але тільки в борг і все. Ти мені поступово виплатиш свою половину того, що буде витрачено. Батьки наші з тобою обох, значить й витрати загальні.
– Я так і сіла, де стояла, від такої заяви, – говорить Катерина, – запитую у нього, чи не соромно йому таке говорити?
– А чому мені має бути соромно? Тому що у мене немає дітей та боргів? Тому що я заробляю сам на себе непогано? Не бачу приводу соромитися цього. Твій кредит – це твоя справа. Твої діти – теж. А ось батьки у нас спільні. Мені вони не готують, господарство загальне ми не ведемо, я комуналку оплачую чималу, причому, велику її частину. Чому окрему квартиру не беру? Це теж моя справа, а не твоя зовсім. Мені так подобається. Але тобі вони такі ж батьки, як і мені, а значить, допомога наша має бути спільна.
Галина зробила, так, як сказав їй рідний брат, взяла в нього гроші в борг, адже вибору у неї більше не було зовсім.
Галина навіть розписку слухняно написала. Правда, мамі своїй навіть словом не обмовилася не про це, на яких умовах їй син та дочка допомогли з лікуванням в стоматолога.
– Чоловік мій лише головою похитав, – каже Галина, – сказав, що віддамо. Чого вже. На чомусь ще зекономимо, але віддамо, як і обіцяли. А я думаю, що найцікавіше у нас з Андрієм ще попереду. Тепер навіть й не знаю, як нам прийдеться доглядати батьків.
Та от чи нормально це, що син, який має чимало грошей і живе сам, дає в борг гроші сестрі на батьків, якій з дітьми ледь на життя вистачає?
Фото ілюстративне.
