fbpx
Життєві історії
Наближається день народження мого онука, я з сумом чекаю цього дня. Зараз у мене немає ні копійки, ледве на хліб вистачає. А невістка моя любить лише дорогі та якісні подарунки. не знаю, що мені купити і де взяти гроші, щоб догодити їй. Ще жодного разу діти мені не подякували

Є у мене два сини: старший вже одружився і у нього вже теж двоє дітей, мої дорогі та рідненькі внук та внучка, а молодший ще поки закінчує університет, про одруження до цього мови не вів. З їхнім батьком я давно в розлучилася, він нам не допомагає зовсім, та й аліментів немає, бо діти вже дорослі. Старший живе окремо, тому зараз моя основна сім’я – це я і мій молодший син. Живемо зараз ми лише на мою невелику зарплату кухарки, а грошей на навчання сина треба дуже багато. Щоб підробити іноді беру замовлення на дім, роблю якусь роботу вдома: роблю святкові салати, гарячі та смачні страви, а недавно навіть торти почала пекти смачні, сама навчилася. Загалом – кручусь як всі одинаки, а в грошах завжди нестача, адже ще й дитину свою забезпечувати потрібно і старшому синові хочеться допомогти якоюсь копійкою.

Але проблема навіть не в цьому, а в стосунках з моєю невісткою – дружиною мого старшого сина. Вона завжди хоче лише хороших подарунків для своїх дітей, моїх онуків. Дівчинці 7 років, хлопчикові 4 роки, і я весь час з сумом чекаю їх дня народження або Нового Року, тому що подарунки завжди обговорюються. Спочатку було простіше: коли народилася внучка, я дарувала одяг та іграшки-брязкальця. До речі, і тоді невістка говорила чи хороші ці іграшки?

На дорогі речі у мене грошей немає. купую те, що можу собі дозволити.

Я працюю з ранку до ночі, щоб забезпечити молодшого, сама у нього іноді шматок забираю, щоб онуків порадувати, а ось як ці радості обертаються.

А дружина мого старшого сина постійно незадоволена моїми подарунками. Я не розумію чому, адже, коли я приношу їх діти щасливі, вони задоволені, лише невістка починає їх ретельно розглядати, шукати якісь надписи, чи інструкції.

Я так втомилася від всього цього, віддаючи останню копійку, ще маю вислуховувати якісь докори в свою сторону. А інколи хочеться запитати щиро, а що я вам винна ще діти, чого ви хочете від мене, щоб я останню крихту хліба забрала у себе і віддала вам? Але ж вони все одно цього ніколи не оцінять і не зрозуміють, можливо, лише тоді, коли самі матимуть вже дорослих дітей.

Загалом, не знаю, права я чи ні, скоро у внука знову буде день народження, думаю, що купувати нічого не буду, а просто спечу торт і все! Досить! Тепер уже все одно, будуть на мене ображатися онуки чи ні, я навіть підозрюю, що невістка проти мене їх налаштує, а синові моєму байдуже до всього, і це дуже засмучує мене.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – np.pl.

facebook