Ольга з чоловіком прожили 30 років у шлюбі, трьох синочків виростили, а нещодавно село облетіла новина – розлучився Павло з Ольгою, сам залишився жити в їхньому величезному заміському будинку, а дружині у якості відкупного, придбав двокімнатну квартиру.
Цю поважну родину в селі знали всі, адже Павло Іванович був багато років в їхньому районі на керівних посадах, його кожен житель знав чи не особисто, адже він допомагав людям вирішувати їхні проблеми.
Ольга теж не сиділа вдома, склавши руки. Вона трьох синів народила, практично сама дітей виростила, бо чоловік був весь час у справах, і постійно на роботі.
Працювала Ольга медсестрою в місцевій лікарні, і як тільки виходила з чергового декрету, то відразу йшла на роботу. Робила вона це не через гроші, адже чоловік добре заробляв, просто Ольга інакше не могла, вона завжди вважала, що кожна людина має працювати, щоб не залежати від інших.
Поєднувати роботу і виховання дітей не завжди було просто, але Ольга все встигала – і на роботі, і з дітьми, і по дому.
Та все більше в очах красуні-Ольги було видно сум. Щось не давало жінці спокою, але вона нікому не хотіла відкриватися. В очах рідних, знайомих і односельчан вони з Павлом – ідеальна родина.
І лише Ольга знала, що любить її чоловік ходити до чужих жінок. Спочатку він це приховував від дружини, але 30 років всього стільки було, що це вже просто неможливо приховати було, і з часом Ольга про все дізналася.
Було по всякому: то подруги щось знаходили, то самі жінки, з якими гуляв її чоловік, їй телефонували, і розповідали різні подробиці, типу того, що він їх любить, а з Ольгою живе із жалості.
Одним словом, те, що пережила Ольга за ці 30 років сімейного життя словами не передати! Не кожна б дружина таке витримала.
А Ольга все терпіла… І не через гроші чоловіка. Просто, вона дуже його любила (це називають сліпа любов), і все чекала, що Павло зміниться.
“Ну, не гуляти ж йому до старості? Колись, та й остепениться, і зрозуміє, що у нього таки найкраща дружина”, – цими словами не раз заспокоювала себе Ольга.
Ось вже і діти виросли, всі троє синів одружилися. Павло кожному сину на весілля по квартирі подарував. Залишилися вони з Ольгою у своєму великому будинку.
Наближався ювілей Ольги, жінка збиралася відсвяткувати своє 50-річчя в колі родини. Раптом незнайома жінка їй зателефонувала і попросила зустрітися.
Ольга погодилася на цю зустріч, і добре знала, про що йтиме мова. А погодилася з цікавості, хотіла подивитися, хто вона, скільки їй років, та й взагалі, які смаки тепер у її Павла.
В кав’ярні вона побачила дуже молоду особу, вигляд у якої був як з глянцевого журналу.
Ольга не розгубилася, і першою почала розмову:
– Я знаю, чого Ви мене покликали, і що Ви хочете мені сказати. У мене лише одне запитання до Вас – скільки Вам років?
– 26, – розгублено відповіла молода особа.
– Зрозуміло… Мій середній син Вашого віку, а взалі, у нас з Павлом троє дітей… Хоча, навіщо я Вам це розповідаю, якщо Ви любите мого чоловіка і все інше для Вас не важливо? Правильно?
Молода жінка була настільки розгубленою, що не могла і слова вимовити, а лише ствердно хитнула головою.
Ольга встала і пішла, але не додому, а в косметичний салон – зробила собі нову зачіску, манікюр, на масаж пішла.
Ввечері замовила собі столик в ресторані, а зранку сказала Павлу, що хоче розлучення.
Просто вона зрозуміла, що її чоловікові вже 55 років, а нічого не міняється. І так жити далі вона не хоче!
Коли Павло запропонував їй купити квартиру, вона погодилася залишити будинок йому. Квартири їй вистачить, адже для щастя досить мати свій невеликий куточок.
Коли люди в селі дізналися, що одна з найкращих сімейних пар розійшлася, вони ще довго не йняли віри:
“Це ж треба таке утнути на старість! А як вони собі добре жили, їм же всі навколо заздрили, з них приклад брали”, – перешіптувалися між собою люди.
От не дарма кажуть, що чужа сім’я – то темний ліс. Ніколи не знаєш, що ховається за картинкою вдаваного щастя…
P.S. Ніколи не треба судити людину, поки не взуєш її черевики і не пройдеш її шлях…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
