– Якщо ти втратиш свій шанс, ти дуже про це пошкодуєш, – сказала мені подруга, яка покликала мене у Францію.
А я розгубилася, і просто не знаю, як вчинити, щоб правильно було, і щоб потім про це не шкодувати.
Коли від мене пішов чоловік, я ще рік свято вірила, що він до мене повернеться, тому навіть після офіційного розлучення і після того, як він став жити з іншою жінкою, я не поспішала викидати ті його речі, які ще залишилися.
Ми з Василем прожили 20 років, доньку виростили, і я навіть подумати не могла, що він може кудись піти. Ми ж добре жили, ніколи і не сварилися, всі проблеми завжди разом вирішували.
Наближався ювілей чоловіка, ми мали святкувати його 45-річчя, і я помітила, що Василь весь час ходить якийсь сумний, думає постійно про щось. Але я вирішила, що це перед святом у нього такий меланхолічний настрій, проте я помилилася.
Я подарувала йому дорогий телефон, такий як він хотів, весь рік я гроші збирала, щоб зробити йому такий сюрприз.
Він, навзаєм, теж зробив мені неабиякий сюрприз – покликав на розмову і чесно зізнався, що закохався в іншу жінку, і нічого з своїми почуттями зробити не може. Мене він обманювати не хоче, каже, що я цього не заслужила, тому чесно зізнається сам в усьому.
Та жінка йому сказала, що вони можуть бути разом лише за умови, якщо мій чоловік розлучиться зі мною. І Василь ризикнув змінити своє життя заради нового захоплення.
Я не вірила, що у них кохання, тому сподівалася, що коли його захоплення мине, він повернеться додому і ми знову будемо разом.
Та навіть через рік цього не сталося. Більше того, у них народилася спільна дитина. Тоді я і зрозуміла, що чекати мені більше нема на що, зібралася і поїхала у Францію до своєї найкращої подруги, яка там вже багато років, і дуже добре облаштувалася.
Подруга допомогла мені на перший час і з житлом, і з роботою, за що я їй дуже вдячна. А потім в моєму житті сталося таке, на яке я ніколи не сподівалася – в мене закохався один француз. Антуан був старшим за мене на 10 років, але доволі багатою і забезпеченою людиною.
Він мені теж сподобався, та я і повірити не могла у серйозність його намірів: хто він, а хто я? Але Антуан виявився наполегливим, дарував мені квіти і подарунки, і нарешті зробив пропозицію.
– Навіть не думай, погоджуйся, – радить мені подруга. – Така можливість випадає раз в житті, і то не всім.
Я уже хотіла сказати Антуану “так”, але тут зателефонувала моя донька з України, і повідомила цікаву новину – батько уже кілька днів ночує вдома.
Після цього не забарився і дзвінок від колишнього чоловіка, який просив у мене пробачення за все, і благав повернутися до нього. Василь сказав, що дуже шкодує про все, що сталося, і що кращої за мене в цілому світі не знайти, шкода, що він зрозумів це занадто пізно, коли наробив вже багато помилок.
І тут я серйозно задумалася, що мені робити, бо ще досі я кохаю свого чоловіка, і я просто мріяла про той день, коли він мені скаже ці слова, але тепер, коли Антуан зробив мені пропозицію, я просто не знаю, який вибір буде для мене кращим?
Донька просить, щоб я поверталася в Україну і жила з чоловіком, вона заміж зібралася і каже, що їй мама і тато на весіллі потрібні, а не ще одна наречена. Вона має на увазі мене.
А подруга переконує мене, щоб я залишалася у Франції і не втрачала свій шанс. Я вже зовсім заплуталась, і не знаю, як вчинити так, щоб потім про це не шкодувати.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
