Коли я нарешті знайшла хорошу роботу, я дуже зраділа. Адже на той час важко було знайти роботу. В країні криза і багато людей роками сиділи без нормального джерела доходів. Спочатку було важко. За рік звичайних підробітків я втратила вправність. Але я швидко втягнулася в роботу. Через пів року мені дали самостійно приймати важливі рішення, без сторонньої допомоги і підказок. Я дуже пишалася собою.
Мої старання помітив наш начальник. Одного ранку він попросив мене зайти до нього на розмову. Начальник мало кого запрошував до себе на бесіду в кабінет. Мене це трохи насторожило. Я зібралася духом і пішла. Сергій Вікторович похвалив мене за працю. Я була дуже рада, що мої праці були оцінені і продовжувала працювати ще з більшою наполегливістю.
Я мріяла закріпитися тут і навіть мати можливість кар’єрного росту. Тим більше що колектив мені дуже подобався, а начальник був вимогливим, але вельми поблажливим. Йому 40 років і він неодружений. Я не пам’ятаю такого випадку, щоб він хоч раз підвищив на мене голос. Вів себе з усіма гідно.
Здавалося, моє життя повністю вдалося: я знайшла роботу своєї мрії, вдома мене чекав коханий чоловік і все йшло як не можна краще. Ось чому я не цінувала тоді це. Знала б я, наскільки крихким буває щастя, то ніколи б не зробила найгірший вчинок у своєму житті.
Час минав, і наближався новорічний корпоратив. Мій коханий з легкістю відпустив мене повеселитися і сказав, що я можу гуляти хоч до ранку. Він мені повністю довіряє і за це я його дуже кохаю. На заході було дуже весело, навіть занадто. Мій начальник був чемним і ввічливим. Після півночі всі почали розходитися, а я хотіла продовження свята і я його отримала. Прокинулася рано вранці в квартирі свого начальника. Поки начальник спав, я швиденько зібралася і поїхала додому. По дорозі я усвідомила, що накоїла. Я поставила під сумнів своє щастя і роботу. Як дивитися в очі коханому чоловікові і начальнику я не знала, тому вирішила спробувати все забути.
Після новорічних свят я прийшла на роботу, як ні в чому не бувало. Тільки ось Сергій Вікторович був іншої думки. Він сказав, що хоче, щоб роман продовжувався і далі. Натомість я отримаю підвищення і ніхто ні про що не дізнається. Ось тоді я зрозуміла, що потрапила в справжню халепу. Але як бути з совістю і коханим чоловіком. Відмовлюся – доведеться шукати нове місце роботи, а мені дуже подобається моя нинішня посада.
Через ситуацію, що склалася я стала неспокійною. У наших відносинах з моїм чоловіком почалися проблеми. Він щиро не розуміє, що зі мною відбувається, а я не наважуюся йому розповісти. Тягну час в надії, що начальник відмовиться від своєї пропозиції. А він чекає моєї відповіді. А я навіть не знаю, як бути далі. Не знаю, як виплутатися з цієї ситуації, в яку так легко потрапила.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
