Наближався наш з чоловіком перший ювілей сімейного життя, і ми вирішили його відсвяткувати в тісному сімейному колі. Також запросили найближчих родичів і друзів. І ось настав день святкування. Всі гості подарували нам гроші, ми чудово посиділи. Ми були дуже задоволені, от тільки свекруха чомусь нас ніяк не привітала, вона сказала, що не збирається нам нічого дарувати

Ми з чоловіком з самого початку стали жити разом з його мамою. Відразу після весілля свекруха запропонувала нам жити у її двокімнатній квартирі.

Я розуміла, що жити з свекрухою буде непросто, але іншого виходу у нас не було, бо на знімання у нас не було грошей.

Ми думали, що почнемо більше заробляти, і тоді зніматимемо собі квартиру. Так і живемо вже 5 років разом.

Треба сказати, що мені пощастило, бо моя свекруха дуже хороша жінка. Ми з нею відмінно ладнаємо. Вона допомагає мені на кухні. Ми з нею разом готуємо. Навіть разом ходимо гуляти. Вона дуже добра та хороша людина.

Щоправда, єдина риса характеру, яка мені в ній дуже не подобається, це її жадібність.

Свекруха отримує дуже хорошу пенсію, але при цьому вона постійно економить на всьому.

Вона намагається купувати продукти із знижками, іноді навіть протерміновані, і не бачить в цьому нічого поганого. Ліки купує лише дешеві і навіть на ринок вона ходить пішки: щоб не витрачати гроші на проїзд.

Але нещодавно моя свекруха побила всі рекорди жадібності. Ось що сталося.

Наближався наш з чоловіком перший ювілей сімейного життя (5 років), і ми вирішили його відсвяткувати в тісному сімейному колі. Також запросили найближчих родичів і друзів.

І ось настав день святкування. Всі гості подарували нам гроші, ми чудово посиділи. Ми були дуже задоволені, от тільки свекруха чомусь нас ніяк не привітала.

Я промовчала, а коли всі гості пішли, я їй натякнула, що ми ще досі чекаємо з нетерпінням на її подарунок.

Але свекруха мене ошелешила тим, що не збирається нам нічого дарувати.

– Ви живете у мене! Я вам у всьому допомагаю! Їсти готую, прибираю. Тому, моя допомога – це вам від мене подарунок!

Такої відповіді я не чекала, бо сподівалася, що свекруха подарує нам гроші.

– Це дуже добре, що ви нам допомагаєте, ми вам дуже вдячні за це, але ж ви обіцяли нам гроші! Ми ж хочемо купити меблі на кухню у вашій квартирі! – кажу.

Свекруха розвернулася і пішла. Я розплакалася. Мені було так прикро. Ми ж так добре жили. Ми завжди купували свекрусі все, що їй потрібно.

Я так намагалася порадувати її і часто пекла її улюблений торт. Коли до свекрухи приходили у гості її подруги, я завжди накривала для них стіл.

Коли свекруха хворіла, я завжди її доглядала. Ми із чоловіком навіть самі оплачуємо всю комуналку. Свекруха не дає нам на це жодної копійки. Ми з нею ніколи не сварилися.

І тут свекруха так вчинила! Вона ж чудово знала, що нам не вистачить грошей на ті меблі, які ми так хотіли купити. Свекруха нас просто обдурила.

Я розповіла про це чоловіка, а він мені сказав:

– Не хвилюйся! Ми самі впораємося!

І дійсно, через два місяці ми змогли накопичити потрібну суму і купили ті меблі, які хотіли.

Нині так приємно заходити на кухню.

Я зі своєю свекрухою спілкуюся так само, як і раніше. Ми вдаємо, що нічого не сталося.

Але в душі мені дуже неприємно згадувати про те, що свекруха так вчинила: просто взяла та обдурила мене та свого сина.

Навіщо вона так зробила з нами, адже я точно знаю, що гроші у неї були?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page