fbpx

Наближався мій день народження, я попросив Марину спекти для мене торт. Коли повернувся додому, побачив, що торт печеться, але готує його традиційно теща. Марина в цей час займалася своєю улюбленою справою – говорила з подругою по телефону. Мені дуже не подобається те, що готує їжу для мене теща, а не дружина.Теща куховарила для нас усіх, не можу сказати, що було не смачно, просто я хотів, щоб для мене це робила моя дружина

Я одружився з Мариною в 24 роки, у 25 я вже став татом для чарівної дівчинки Оленки. Жили ми у дружини вдома, разом з її батьками. Все ніби було добре, але я ніколи не відчував себе там господарем. Тому думка про придбання власного житла мене ніколи не покидала. Заробляв я не багато, тому відкладати на квартиру, власне, не було з чого.

Так ми прожили 5 років. Я зрозумів, що далі так бути не може, адже я живу ніби не своїм життям. Також мені дуже не подобалося, що готувала їжу для мене теща, а не дружина. В мене склалося таке враження, що моя дружина взагалі не вміє готувати. Ні зранку сніданком не нагодує, ні ввечері вечерею. Теща готувала для нас усіх, не можу сказати, що було не смачно, просто я хотів, щоб для мене це робила моя дружина.

Марина не працювала, після декрету вона так і не вийшла на роботу, доглядала за нашою донечкою. Я не одноразово їй говорив, що хочу, щоб вона готувала для мене, а не її мама, але мої слова дружина серйозно не сприйняла.

Наближався мій день народження, я попросив Марину спекти торт для мене. Коли повернувся додому, побачив, що торт печеться, але готує його традиційно теща. Марина в цей час займалася своєю улюбленою справою – говорила з подругою по телефону.

Я вирішив, що в наших відносинах пора взяти паузу, і поїхав на заробітки за кордон. За п’ять років я всього лише кілька разів приїжджав додому, зате купив омріяну квартиру. Тепер у мене є власне житло і, здавалося б, життя має налагодитися. Але я одна проблема – я більше не хочу жити з своєю дружиною. Як їй про це сказати, я не знаю. Шкода і нашої 10-річної донечки, з нею у мене чудові стосунки.

Також два роки тому я зустрів іншу жінку. Оксана моя ровесниця, ще ніколи не була заміжньою. Ми з нею на чужині сильно подружилися, у нас виникли почуття. Але про стосунки вона і чути нічого не хоче, так як я ще досі одружений.

В серпні я приїхав додому у відпустку, щоб прийняти якесь рішення. Але я не знаю, що мені робити. Почуття до дружини згасли зовсім, у неї до мене, здається, теж. Крім моїх грошей, Марині від мене нічого не потрібно. Вона так жодного дня і не працювала. Живе в квартирі своїх батьків і за мої гроші. З нетерпінням чекає переїзду на нову квартиру, а я не знаю, як їй сказати, що вона туди не переїжджає, бо я хочу розлучення.

Мені лише 35, я точно знаю, що так, як жив, більше не хочу. Можливо, коли я розлучуся, то запропоную Оксані вийти за мене заміж. Я мрію про інше життя. Тільки як бути з донькою. Мене не покидає думка, що я її зрадив.

Фото ілюстративне – Wday.

You cannot copy content of this page