Я у своєї мами не єдина дитина, є ще старша сестра. Але мама перестала з нею спілкуватися після того, як сестра вийшла заміж за розлученого чоловіка. Мама була проти, сестра її не послухала, тому вони на багато років перестали спілкуватися.

Мама всю свою енергію переклала на мене. Вона після 20-ти років шлюбу розлучилася з татом і відправила його в село до матері, залишилася сама в нашій трикімнатній квартирі. Я на той час поїхала вчитися в столицю, там познайомилася з хлопцем, ми почали зустрічатися. Потім нам запропонували гарну роботу за кордом, і ми вирішили їхати.

Мама моя голосила майже місяць, не хотіла мене відпускати. Та я розуміла, що це мій шанс, тому поїхала. А щоб мамі стало легше, я пообіцяла допомагати їй матеріально, мама захворіла, швидше вийшла на пенсію, і їй було важко навіть комуналку за трикімнатну квартиру заплатити.

Я пропонувала мамі помиритися з сестрою і забрати їх з чоловіком і дитиною до себе, адже вони живуть на оренді, і їм теж непросто. Та мама миритися з неслухняною донькою не хоче, каже, що ця тема закрита.

З Максимом ми розписалися, зняли квартиру, живем в Німеччині, працюєм. Мамі я допомагала матеріально, навіть кілька разів вона приїжджала до нас, і завжди їхала додому чимось незадоволена.

Коли в Україні почалася війна, мама захотіла приїхати до мене. Зрозуміло, що я погодилася, але тепер вже й не знаю, що з цим робити.

Мама відразу почала встановлювати свої порядки, вона цілими днями сидить вдома і лише шукає, що не так. Ми з чоловіком вже так втомилися від її зауважень, що словами не передати. Я терплю, бо це моя мама, але чому все це має терпіти мій чоловік? В мене таке враження, що він не витримає і захоче зі мною розлучитися.

Відправити маму додому я не можу, ми знайшли їй тут програму безкоштовного лікування, яке їй дуже допомогло, то ж треба користуватися моментом, зараз мама стала набагато краще себе почувати, та й рано ще додому повертатися, бо війна ще не закінчилася.

Наближався день народження мого чоловіка. Щоб хоч трохи розрядити ситуацію і побути наодинці, ми з ним вирішили поїхати у відпустку в Італію. Коли про це почула моя мама, вона захотіла їхати з нами.

Я відмовила їй, вона влаштувала сцену. Вже й не знаю, що робити. Мені 30 років, як пояснити мамі, що вона неправильно себе поводить? І як при цьому всьому зберегти стосунки з чоловіком?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.