Свого молодшого брата Андрія Ганна дуже любила, але їхні дороги наскільки розійшлися, що вони, рідні люди, зовсім не бачилися.
Все через дружину Андрія, Світлану. Вона з самого початку не хотіла родичатися ні з мамою, ні тим більше, з сестрою чоловіка. Світлана завжди вважала себе вищою за них.
Перший час Андрій сам приїжджав до мами, бо Світлана категорично відмовлялася їхати в село, казала, що не хоче свої дорогі туфлі болотом забруднити. А коли мами не стало, то і Андрій забув дорогу в село.
Жили вони в своїй квартирі, на яку, до речі, половину грошей в свій час Андрію дали батьки, і не хотіли знати, як живуть родичі Андрія.
У Ганни теж, Слава Богу, було все добре. Вона в свій час вийшла заміж по любові за місцевого парубка, народилося у неї з Василем двоє синочків. Особливих статків у Ганни з чоловіком не було, але у них було господарство, як зазвичай в селі – город, корова, кури, то ж їм усього вистачало.
Так і жили брат з сестрою – кожен своїм життям. Але наближався 40-річний ювілей Андрія, і Ганна вирішила поїхати в місто, щоб привітати брата. Набрала дві повні сумки домашніх продуктів, поставила і курочку, і яйця, і сир, і сметанку домашню, а ще картопельку, моркву, закруток кілька банок також встигла прихопити. І букет склала з квітів, що біля хати росли.
Всю дорогу Ганна дуже хвилювалася, чи зрадіє брат, коли її побачить? А Світлана, як вона відреагує? Від неї ж можна чекати чого завгодно!
З повними сумками Ганна ледве вийшла на третій поверх і несміливо натиснула на дзвінок. Двері відчинив Андрій, який, хоч і був здивований появою сестри, але все ж, запропонував їй зайти.
Не встигла Ганна роззутися, як з кухні вилетіла Світлана, і стала кричати, що Ганна свої сумки з болотом поставила на її вимиту підлогу, а до них зараз мають прийти важливі гості.
– Та я ненадовго, – стала мнутися в коридорі з ноги на ногу Ганна. – Я лише Андрія хотіла привітати, а то ми давно не бачилися.
Вручила Андрію букет, побажала здоров’я і щастя, забрала свої сумки, і пішла. Ні Андрій, ні Світлана її не зупиняли, навіть чаю не запропонували.
Ганна йшла по сходах, і чула голос Світлани, як вона бурчала – прийшла, болота нанесла, а мені тут знову прибирати!
Дуже було гірко на душі у Ганни, адже ніякого болота не було ні на сумках, ні на її взутті… Просто у Світлани виробилася давно така стійка асоціація, що родичі чоловіка – це щось таке, не потрібне…
Хоч і було дуже прикро, але що тут зробиш? Болото, то болото…
А продукти вона відразу на ринок відвезла, і якусь копійчину собі заробила.
Нехай так, кожен має право жити своїм життям. Вона спробувала зробити перший крок до примирення… Може, колись і Андрій доросте до того, що і для нього стануть важливими родинні стосунки?
А як ви вважаєте, чи варто рідним сестрам і братам тісно спілкуватися і сходитися, хоча б на свята? Чи вилетів з родинного гніздечка – і кожен живе своїм життям?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.