Я вийшла заміж за розлученого чоловіка і не була готова до того, з чим мені прийдеться стикнутися. На час нашого знайомства у Олександра з його дружиною були настільки зіпсовані відносини, що справа йшла до розлучення. Тому я не вважаю, що розбила їхню сім’ю і забрала чоловіка з родини.
Певний час ми спілкувалися як друзі і лише коли Олександр офіційно розлучився, ми почали зустрічатися. Я настільки закохалася в цього чоловіка, що мені було байдуже, що в нього за плечима уже був шлюб і дитина. Від сина він не відмовився, допомагає йому грошима, бере його на прогулянки, забирає до себе на вихідні.
Ми одружилися, правда без грандіозного весілля і шлюбу в церкві, так як Олександр уже не хотів усього цього. Почали жити разом, у нас народилася дитина. А проблема в тому, що ніхто з його родичів і друзів мене не прийняв. Я довго мирилася з цим, думала, все пройде, але стає лише гірше.
Останньою краплею стало весілля молодшого брата Олександра. Чоловік приніс додому запрошення на весілля, в якому було вписане лише його ім’я. Я не відразу зрозуміла, що мене немає в списку запрошених на весілля. Виявляється, родичі йому прямо сказали, що не готові бачити у себе на святі мене, його дружину. Тому що їм подобалася і подобається його колишня!
Я була обурена такою заявкою, думала, що чоловік теж мене підтримає, але цього не сталося. Не дивлячись на мої протести і обурення, Олександр, все-таки, поїхав до них на весілля! Я не переживала особливо, коли вони просто разом збиралися без мене: мені є чим себе зайняти, поки чоловік зустрічається зі своїм братом і його сім’єю. Але весілля! Якщо чесно, я думала, він стане на мою сторону. А так виходить, йому дорожче вони, ніж я, жінка, яка народила йому дитину.
Потім я дізналася, що на весіллі, все таки, була присутня колишня дружина Олександра, в якості почесної гості. Виявляється, не всі родичі, особливо далекі, в курсі, що Олександр розлучився і що в нього є інша сім’я. І як мені на це реагувати? В сім’ї мого чоловіка мене зовсім не сприймають і не поважають.
Його мама мене відразу не злюбила. Вона не ходить до нас в гості, ігнорує всі мої спроби з нею спілкуватися. Мені шкода мого маленького сина, якому потрібно якось пояснювати, чому бабуся не хоче з нами бачитися. Не уявляю собі, що я зробила не так! І що мені робити в цій ситуації?
Чи можна щасливо прожити з чоловіком, родичі якого тебе просто не люблять і не помічають? Невже нам так і не вдасться збудувати міцні родинні стосунки. А може варто зараз піти від чоловіка, поки ще не пізно, але у нас росте син. Я справді не знаю, що мені робити в цій непростій ситуації.
Фото ілюстративне – namnak.
