В мене з чоловіком є єдиний син, Миколі 20 років.
Зараз він вчиться на другому курсі інституту, ми оплачуємо його навчання.
Самі розумієте, зараз це обходиться досить таки недешево, ще й в гуртожитку місць немає, тому приходиться орендувати квартиру, що теж не дешево, адже ціни ростуть, а заробітки зменшуються.
Нещодавно наш син привів до нас на оглядини свою наречену.
Ну, як на оглядини.
Виявилося, що ця дівчинка вже чекає дитину, і вони прийшли порадитися з нами, що далі робити.
Дівчині цій лише 18 років.
Але, загалом, вона нам цілком сподобалася – скромна, спокійна, хороша така дитина, про яку наче нічого недоброго не скажеш.
Посперечалися ми, звичайно, зі своїм сином, зітхнули, але вирішили підтримати молодь, адже бачили.
Хоч і не планували ми так рано дідусем з бабусею ставати, але що робити, коли молоді вирішили одружитися.
Одне порадувало, що син з себе відповідальності не зняв – значить, правильно ми його виховали, гідна людина.
Потім ми з чоловіком вирішили влаштувати, щось типу сватання для Миколи, щоб зустрітися з батьками нареченої та обговорити подальші дії, щоб наші діти були щасливі.
Прийшли в призначений час.
Нас досить добре зустріли батьки Наталки, ми – з тортиком, вони – з сиром-ковбаскою.
Посиділи разом, обговорили подальшу долю наших дітей.
Молодь хоче весілля влаштувати і це цілком нормально.
Невелике торжество, але це знову таки немалі витрати.
Син у нас єдиний, тому ми завжди розуміли, що нам доведеться йому влаштувати весілля, як годиться, бо він наша надія на майбутнє життя.
Грошей зайвих немає, але якщо взяти підробіток, та заощадити, ще й в родичів чи друзів трохи позичити, то вдасться зробити непогане весілля своїм дітям.
На тому й порішили, що все скромненько, але не гірше, ніж у людей.
За розрахунками ми вирішили все робити навпіл і за традиціями.
Ми молодим кільця купили і половину за ресторан оплатили, адже хотіли влаштувати все якнайкраще.
Через тиждень вже і свято намічалося. Тут якось син приходить додому засмучений дуже, питаю його:
– Що трапилося? Посварилися з нареченою? Чи Наталя передумала виходити заміж?
Виявляється, все було набагато простіше, батьки дівчинки вирішили, що все дуже дорого і такі гроші вони не знайдуть.
Я тоді сказала своєму синові:
– Ти вже практично чоловік, значить сам все і оплачуй. Ні, ми, звичайно, повернемо частину грошей, але не зараз. Зараз грошей немає. Ну, або нехай твої батьки в борг нам дадуть, а ми як зможемо відразу повернемо.
Я засмутилася дуже.
У нас все куплено, ресторан оплачений, гості запрошені, причому, з їхнього боку гостей в 2 рази більше. Подзвонила майбутнім родичам, а вони кажуть:
– Ми не знали, що зараз все так дорого, ми не очікували, у нас несподівані витрати, ми потім повернемо, гостей скасувати не можемо, а то образяться. Але грошей у нас зараз немає, потім з вами розрахуємося.
Тепер я не знаю, що мені робити в такій ситуації.
Вони, навіть, доньці наряд не купили, бідна дівчинка, ходить в очі мені заглядає, видно на нас сподівається, що ми все організуємо, вона молода і теж хоче того весілля, мені її теж шкода.
А нам, щоб другу частину оплатити, треба кредит брати або у людей позичати.
І наречену Наталку якщо одягати, теж не копійки, зараз весільна сукня дуже дорого коштує.
Ось, що робити? Як можуть рідні люди ось так ось підвести?
Чи варто мені платити за сватів, чи повернуть вони мені гроші?
Фото ілюстративне.