Наближалася новорічна ніч. 31 грудня ввечері Регіна стояла ще біля плити. Чоловік чомусь затримувався на роботі, хоча був короткий день. Але ось в замку повернувся ключ, і в будинок увійшов Сергій. Регіна поспішила до нього назустріч, але так і зупинилася в коридорі, побачивши обличчя чоловіка: – Я все про тебе тепер знаю. Збирай свої речі і йди.
Регіна йшла по вечірньому місту назустріч вітру, який шарпав з-під шапки волосся, вкриті білим інієм. За матеріалами
Прозорі кришталики снігу летіли жінці прямо в обличчя, змушуючи часто витирати і без того мокрі від сліз очі.
Боком притулившись до стіни цегляного будинку, Регіна зняла шкіряні рукавички з рук і стала диханням відігрівати холодні пальці, при цьому згадуючи те, що сталося годину назад.
Було тридцять перше грудня. Стоячи біля плити, Регіна наспівувала улюблену мелодію «В місячному і, попутно, перевіряла готовність овочів, зварених на салати.
Її чоловік – Сергій затримувався на роботі, хоч і день був скороченим. Дівчина в передчутті чекала Нового року, так як це було їх з чоловіком перше свято за останні два роки, яке вони хотіли провести без участі родичів.
Але ось в замку повернувся ключ, і в будинок увійшов Сергій. Регіна поспішила до нього назустріч, але так і зупинилася в коридорі, побачивши обличчя коханого чоловіка: суворе, із стисненими в лінію губaми, з очима, що дивляться на неї з-під лоба.
Дівчина обережно стала задавати питання Сергію, боячись припустити найгірше.
– Вітання. Ти затримався. Щось трапилося?
– Трапилося, – не відразу відповів на її запитання чоловік.
Регіна чекала продовження, але Сергій мовчав. Потім, зібравшись з думками, вимовив:
– Я все про тебе тепер знаю, – а потім додав, – Збирай свої речі і йди.
Дівчина до останнього сподівалася, що він жартує або це просто непорозуміння, але вигляд чоловіка говорив протилежне.
– Як ти могла? – прохрипів він, коли вона знову спробувала дізнатися, що сталося. І тоді жінка все зрозуміла. Сергій дізнався про її таємницю, яку вона зберігала заради нього, заради їх щастя.
Приблизно через рік після весілля Сергій почав просити Регіну наpoдити дитину. Йому вже було тридцять два роки, а їй двадцять шість.
Але дівчина вперто не погоджувалася, просила почекати хоча б рік, щоб насолодитися товариством одне одного.
Чоловік погодився на відстрочку, але при кожному зручному випадку не забував натякати, якими б прекрасними батьками вони стали.
Через рік, під моральним тиcком Сергія, Регіна пройшла обстеження, за підсумком якого принесла висновок про свою неспроможність в плані народження.
Чоловік був дуже засмучений, але так як дуже любив свою дружину, став пропонувати альтернативу у вигляді усиновлення дитини.
І в цьому випадку дівчина знаходила відмовки, застосовуючи свої жіночі штучки і винахідливість.
Сергія не бентежило така поведінка дружини, адже він розумів, що це дуже велика відповідальність, яку просто не може звалити на тендітні жіночі плечі.
Але ось потай від дружини чоловік знайшов гарного лікаря, який погодився допомогти парі, якщо це буде в його силах, і попросив принести картку дружини.
Сергій не хотів марно обнадіювати Регіну і, діючи в благих намірах, особисто забрав картку дружини з клініки, пояснивши все в реєстратурі.
Чоловік так хотів порадувати кохану на Новий рік, що не витримав і прямо в день свята упросив лікаря подивитися результати обстежень.
Яке ж було його здивування, коли фахівець, який погодився їм допомогти, не знайшов жодних проблем у дівчини, більш того, виявилося, що Регіна чотири роки тому вже привела на світ свого первістка – здорову дівчинку.
Перед чоловіком встали два питання. Перше – навіщо Регіна брехала йому? І друге – де малятко, яке народилася чотири роки тому?
Трохи охолонувши, Сергій зрозумів, що навіть не вислухав пояснення Регіни і просто виставив її за двері на мороз. Каючись у своєму вчинку, чоловік взяв теплі рукавиці і побіг шукати кохану.
Регіна тим часом знайшла цілодобовий магазин і зайшла туди, щоб погрітися. Поки стояла, згадувала події п’ятирічної давності.
Тоді її кинув хлопець, з яким вона нетривалий час зустрічалася і від якого згодом народила дочку Аліночку.
Молодий чоловік не захотів брати на себе відповідальність і просто “випарувався” з життя дівчини.
Через якийсь час вона залишила дочку у своєї матері, а сама поїхала на заробітки в місто, там і зустріла Сергія.
– Жінко, ви купувати що-небудь збираєтеся або так і будете тут стояти? – поцікавилася продавець аж ніяк не добродушним тоном.
– Я вже йду, – кинула на ходу Регіна і вийшла назовні.
Сергій знайшов дружину в міському парку, надів на її руки теплі рукавиці і попросив розповісти, чому вона приховувала дочку.
Дівчина розповіла, що боялася його втратити, так як він на початку відносин говорив, що не прийняв би жінку з чужою дитиною.
А до дочки вона їздила, коли чоловік був на роботі, тоді і без того рідкісні зустрічі з донькою припинилися б.
Пробачивши один одного, Сергій з Регіною вирушили назад додому, а на ранок поїхали з подарунками на зустріч з дочкою, назустріч своєму щастю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
