У мене є дві доньки, але я більше молодшій допомагала, бо вважала, що їй потрібніше.
В Італію на заробітки я поїхала заради дітей, щоб вирішити їхнє житлове питання.
З своїм чоловіком я розлучилася давно, дівчата наші ще в школі вчилися.
Він кудись поїхав, а потім я дізналася, що його не стало. То ж дітей мені одній довелося ростити.
Хата у мене була своя, мені батьки її дали. Але вона потребувала ремонту, на який у мене грошей не було. У нас всі зручності ще на вулиці були, а хотілося хоча б воду в дім провести, та я не мала фінансової можливості.
На заробітки я поїхала в 52 роки, а зараз мені 62.
За цей час старша донька заміж вийшла, і стала з чоловіком жити в нашій хаті. Я їм гроші вислала, вони воду в дім нарешті провели, також зробили в будинку ванну і туалет.
Там роботи ще багато, але хоч з основними справами впоралися, і то вже добре.
Молодша донька заміж не вийшла, і жила з ними.
Мені це не подобалося, адже у тих сім’я, навіщо їм ще хтось.
Тому я вирішила, що логічно буде, якщо я молодшій доньці квартиру куплю. Може, коли вона стане жити окремо, і особисте життя налагодиться, а то дівчині вже 30 років, а вона досі одна.
За 4 роки я впоралася, і купила доньці двокімнатну квартиру в новобудові. З ремонтом і меблями теж я допомогла.
Старша моя донька мовчала, що я весь цей час їй нічого не даю, а все лише для сестри. Але вона нічого не казала, бо розуміла, що разом вічно вони жити не можуть, а сестра сама собі житло ніколи не купить.
Приїхала я нещодавно у відпустку, кажу молодшій доньці, що коли повернуся з Італії, буду з нею жити.
Але вона мені відразу заявила, що це не дуже вдала ідея, і що вона вже звикла жити сама.
На її думку, мені краще буде на старості в селі, біля старшої доньки.
Старша моя, до речі, не проти, каже, мамо, без проблем, приїжджайте і живіть.
Але я сама вже жити в селі не хочу. В Італії я вже звикла до інших умов.
Мені трохи прикро за мою молодшу доньку. Але старша мені пояснила, що в сестри якийсь роман намічається, тому вона і не хоче, щоб я заважала.
Ну нехай, чого не зробиш заради щастя дітей?
Тепер у мене дилема: де жити, коли я повернуся?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.