Дітей у нас двоє: син, 35 років, і 38-річна донька. Обоє мають власні сім’ї, по двоє діток, живуть окремо.
Не скажу, що ми з чоловіком Бог зна що дали їм, бо самі ми люди небагаті, але, принаймні, житлом ми їх забезпечили.
Коли ми одружилися з Степаном, то не мали де жити, і перший час жили з його батьками. Мені навіть не хочеться згадувати той час. Не те, що б там мене хтось кривдив, ні, просто місця було настільки мало, що ми ледве всі там поміщалися.
Потім не стало моєї тітки, в якої не було своїх дітей, і мені дісталася у спадок її двокімнатна квартира.
Коли ми нарешті переїхали в своє, моїй радості просто не було меж. Але потім діти стали підростати, і ми розуміли, що вже для них треба щось дбати.
Степан мій став на заробітки їздити в Чехію, знайшов собі бригаду будівельників, і з ними їздив. Заробляв непогано, за 8 років ми змогли купили квартиру. Вирішили, що донька підростає, от-от заміж збереться, то ж житло ми відразу оформили на доньку.
І справді, поки ми житло до ладу приводили – ремонт робили, меблі купували, донька оголосила, що заміж виходить.
Знову нові витрати – тепер уже на весілля. Але ми не скупилися, зробили все по найвищому розряду.
А потім чоловік захворів і вже не міг їздити на заробітки, то ж я сказала, що тепер моя черга заробляти.
Багато моїх подруг в Італії вже були, то ж я до них подалася. Стала заробляти по 900-1000 євро в місяць. З цих грошей я трохи доньці допомагала, яка якраз дитину народила, а решту грошей я відкладала.
За 8 років я теж змогла купити квартиру – це житло ми вже вирішили записати на сина.
Обидві квартири ми відразу на дітей оформляли, щоб потім зайву роботу по переоформленню не робити.
Останні роки я майже нічого не відкладала, бо дітям постійно на щось треба було. Внуки пішли, витрати зросли, то ж я все зароблене ділила порівну між сином і донькою.
В цьому році я приїхала додому, і подумала, що вже з мене досить. І чоловік був не проти, він вже скучив за нашим сімейним життям, якого, як такого, через наші заробітки і не було – пів життя прожили окремо один від одного, щоб дітям своїм догодити.
Але на початку осені чоловік задував ремонт робити, хотіли ми лише ванну кімнату зробити, на це ще гроші у мене були відкладені.
Але потім ми побачили, що на фоні ванної кімнати кухня наша виглядає дуже негарно, і взялися за кухню, та дуже швидко зрозуміли, що грошей у нас не вистачить.
Оскільки ми вже почали, то я пішла до дітей, щоб вони нам фінансово допомогли, адже точно мають якісь заощадження навіть з тих грошей, які я їм висилала.
Та син сказав, що грошей у нього немає, а дочка відправила мене в банк кредит брати, якщо мені не вистачає.
Скажу відверто – на таке я аж ніяк не очікувала! Я була впевнена, що у мене вдячні діти, які мене в старості не залишать.
Добре, що я цей ремонт почала, тепер я точно знаю, що на дітей надії мало.
Швидше за все, мені знову доведеться їхати за кордон, щоб і на ремонт заробити, і собі на старість щось відкласти.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.