В Італію на заробітки я поїхала всього 6 років тому. І то важко сказати, що на заробітки, бо особисто в мене була інша мотивація – щось змінити в своєму житті.
Зараз мені 56 років, а коли їхала, було 50. На той час я вже давно була розлученою, сама виховувала доньку-студентку.
Жили ми в невеликій двокімнатній квартирі, я працювала на роботі, отримувала невелику зарплату, але мені цього вистачало.
Моя рідна сестра Катерина дуже від мене відрізняється, особливо у відношенні до грошей. Вона ще 17 років тому поїхала за кордон гроші заробляти.
За цей час сестра будинок збудувала, а доньці квартиру купила. Нещодавно і зятю машину подарувала.
Катерина коли додому не приїде, постійно мене картала, чого я досі сиджу вдома, а не їду на заробітки, мовляв, я б давно вже доньці на квартиру заробила.
І мама наша, яка в селі живе, теж постійно мені Катерину в приклад ставила, бо вона свою дитину житлом забезпечила, а я – ні.
В підсумку, за їхніми наполяганнями, я таки поїхала в Італію, але точно не для того, щоб заробляти доньці на квартиру.
Я подбала про її освіту, а тепер нехай вона сама працює. В крайньому випадку, я залишу їй нашу стару квартиру на старт, а потім – хай сама думає.
Я собі вирішила так – якщо я вже їду на заробітки, то заради себе. На світ подивлюся, зміню обстановку. А якщо ще й вдасться мені грошей наскладати, то квартиру я куплю собі.
На заробітках я вже 5 років, і в мене вже є необхідна сума для покупки двокімнатної квартири.
Але тут моя донька заміж зібралася. Вона сама мені нічого не каже, але бабуся і тітка – мої мама і сестра, в один голос твердять, що я маю доньці на весілля квартиру подарувати.
На їхню думку, саме так має зробити справжня мама. А собі на квартиру я ще зароблю.
Не знаю, хто з нас правий: моя сестра, яка все до останнього віддає доньці і зятю, чи я – яка вважає, що в першу чергу треба думати про себе?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.