Ми з донькою живемо у невеликому містечку, де всі знають одне одного, а якщо і не знають, то потрібну інформацію знайти дуже легко.
Через це я натерпілася в молодості, бо народила дитину без чоловіка. Так сталося. Валерія я дуже любила, була впевнена, що у нього щодо мене серйозні наміри. Він теж любив мене, але його кохання розвіялося як дим, коли він почув про те, що я дитину чекаю.
Коханий мені сказав, що їде на два місяці на заробітки, щоб заробити нам на весілля, а насправді втік. Більше його ніхто в нашому містечку і не бачив.
Дитину я народила сама. Мої батьки мене підтримали, але хвиля осуду, яка тоді впала на мене, торкнулася і моїх батьків також. Про те, що я гуляща, і народила дитину без чоловіка, не говорив хіба що лінивий.
Але ми все витримали. Минули роки, моя донька виросла і вирішила виходити заміж.
Тоді теж була неприємна ситуація – мої майбутні свати, батьки нареченого доньки, були проти такої невістки, казали, що “яблуко від яблуньки далеко не котиться”.
Дочка плакала, їй було неприємно це чути. Але що я могла зробити, якщо мені випала така нещаслива доля?
Але донька мене обійняла, і сказала, щоб я не хвилювалася, бо ніщо і ніхто не зможе змінити її думки про мене.
– Ти у мене найкраща мама в світі, дякую тобі за дар життя! – сказала мені донька. – Я бачила, як тобі важко, але ти не привела іншого чоловіка в наш дім. Не хвилюйся, мамо, ми тоді впоралися, і зараз справимося з усіма труднощами.
На щастя, зять виявився мудрішим за своїх батьків, сказав, що не збирається слухати пересуди. Він дочку мою любить, і хоче з нею одружитися.
Свати ще трохи носом покрутили, а потім таки змирилися, і ми зробили дітям невелике весілля.
Молоді не мали де жити, до мене в село вони не хотіли йти, бо далеко до роботи. Сваха їх до себе кликала, але зять не захотів. Пішли вони на орендоване житло.
А я тоді добре подумала, і вирішила, що можу допомогти своїй дитині. В селі мене особливо нічого не тримало, тому я вирішила, що поїду в Італію на заробітки.
Через 5 років я вже мала необхідну суму, і купила дітям квартиру. Сваха відразу змінила ставлення до мене, стала так щебетати, що аж страшно було. Я не люблю, коли люди так різко міняються, щирістю в такому випадку і не пахне.
Та я вирішила не зважати ні на сваху, ні на людей. Лише в Італії, далеко від дому, я зрозуміла, що не хочу більше залежати від думки людей, адже життя у мене одне.
За заробітчанські гроші я і свій будинок так перебудувала, що тепер його і не впізнати! Зробила собі на старість такий “райський куточок”.
На заробітках я вже 15 років, і додому ще не збираюся. От лише приїхала в кінці жовтня святкувати свій 60-річний ювілей. Велику гостину не робила, прийшли діти з внуками, і свати.
Інших гостей я не чекала, тому дуже здивувалася, коли на моєму подвір’ї з’явився Валерій, батько моєї доньки. Я його зразу впізнала, хоча він дуже сильно постарів, було помітно, що життя його не шкодувало.
Колишній коханий привітав мене з днем народження. Він настільки погано виглядав, що я запропонувала йому чисто по-людськи щось поїсти.
Донька відразу зрозуміла, що це її батько, хоча ніколи його не бачила – вони були дуже схожі між собою. Сваха сиділа з широко відкритими очима, і не розуміла, що відбувається.
Валерій перед усіма попросив в мене пробачення, і в доньки теж. Він визнав, що дуже завинив перед нами, і немає йому прощення, та, все ж, сподівається, що ми пробачимо.
Коли гості розійшлися, Валерій зізнався мені, що він захворів, і не знає, чи вийде з цього. А ще, йому нема де жити. Він просить мене, щоб я дозволила йому пожити хоча б в своїй старій літній кухні.
Може, мене знов люди засудять, але я дозволила колишньому коханому пожити у себе. Я завжди намагалася чинити по-людськи. І якби всі так робили, до добра б на цьому світі було більше.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
