Мені 50 років і в мене є питання – чи варто у цьому віці починати будувати своє особисте життя. Доля так повернула, що я ніколи не була заміжньою. Народилася і виросла я в селі, коли прийшов час, почала зустрічатися з Тарасом, він був єдиним сином у своїх заможних батьків.
Моя мама не схвалювала наших стосунків, бо ми були значно біднішими і мама хвилювалася, що родичі Тараса не приймуть мене. Я готувалася до весілля, як Тарас повідомив мені, що одружується з іншою, бо так хочуть його батьки, а перечити їм він не може.
Тарас одружився, а я залишилася одна, заміж так і не вийшла, якось дуже важко це переживала. Мама моя почала хворіти, я багато років її доглядала, а коли мами не стало, я вирішила кардинально змінити життя і поїхала в Італію.
На заробітках я пробула 15 років, навіть щось вдалося відкласти. Свій 50-річний ювілей мені чомусь хотілося відзначити вдома, з мамою поговорити у неї на мoгилці, розповісти як я жила всі ці роки, порадитися, що далі робити. Гроші у мене були і я вирішувала – купити будинок чи квартиру, чи може, повертатися в Італію і жити собі там уже звичним для мене життям.
Я чомусь була впевнена, що мені треба їхати в Україну, щоб прийняти правильне рішення. По приїзду я зайшла в магазин і зустріла там маму Тараса, виглядала вона не дуже добре, тому я з ввічливості запропонувала їй донести сумку додому, мені це було по дорозі.
Літня жінка мені скаржилася, що давно живе сама, бо Тарас з дружиною і дітьми вже давно живе в Аргентині. Я не залишила її, бо побачила, що у неї жар. Я стала лікувати стареньку, бо розуміла, що просто більше нікому їй допомогти. І в цей момент матері зателефонував Тарас, він побачив мене і дуже здивувався.
Тарас спочатку розпитав про маму, подякував за допомогу, а потім ми почали говорити про нас. З’ясувалося, що вже кілька років він розлучений, живе сам і часто думав про мене, але не знав, як мене знайти, а тут сама доля допомогла.
Маму його я виходила, а з ним почала щодня спілкуватися. Тарас просить дати йому другий шанс і їхати до нього в Аргентину. А я навіть добре не уявляю, де ця країна, не знаю які там традиції і звичаї, чи приживуся, я до Італії довго звикала, то ж не знаю, чи варто мені їхати так далеко за примарним щастям.
Але з іншої сторони, мене нічого не тримає, гроші у мене є, то може і дійсно варто спробувати?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
