Свою маму я не розумію, просто не знаю, як їй пояснити, що вона зробила не зовсім правильно.
Зараз мама живе в селі, і не в своїй хаті, хоча вдома у нас селі будинок пустує.
Мама стала вдовою в 50 років, я вже на той час була заміжньою і жила окремо.
Звичайно, я розуміла, що їй важко, але не могла її підтримати більше, наприклад, переїхати до неї, адже тоді я вже дитину чекала, яка мала от-от народитися.
Щоб хоч якось відволіктися, мама вирішила поїхати в Польщу на заробітки, туди її покликала одна наша родичка.
Я маму в цьому підтримала, не заради грошей, а заради того, щоб вона трохи змінила своє оточення.
Років три мама працювала, і збирала гроші, хотіла собі в будинку ремонт зробити.
А якось мама мені зателефонувала і повідомила, що вона зустріла в Польщі хорошого чоловіка.
Я за неї лише пораділа, але тільки до того моменту, поки мама не заявила, що вона там, за кордоном, зустріла хорошого чоловіка і хоче виходити за нього заміж.
І це ще не все! Мама бере всі гроші, які заробила, і їде до цього Василя в село, і вони там спільними зусиллями відбудовують його будинок.
– Мамо, опам’ятайся, що ти робиш? – кажу. – Ви ж навіть не розписані, ти ж вкладаєш гроші у чуже майно!
– Доню, не розумієш ти нічого! Василь не такий! Він мене любить! Дай мені хоч на старість побути щасливою! – щебече щаслива мама.
Я просто розгублена, навіть не знаю, що тут можна ще зробити.
Як так можна? У цього Василя є дві доньки, і нехай вони живуть далеко, але все ж, у випадку чого, вони перші спадкоємці і мама залишиться без нічого. Як вона потім доведе, що це вона вклала купу грошей в їхній будинок?
А головне – для чого вкладатися в чуже, якщо є своє?
Зараз в маминому будинку ніхто не живе, він просто пустує. Кажу їй – йдіть з Василем і живіть у нас вдома, і вкладайтеся в наш будинок.
Та мама відповіла, що Василь не хоче, він хоче жити в своїй хаті.
А я думаю, що він просто хоче свою хату відбудувати за мамині гроші.
Але як це пояснити мамі, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
