Мої батьки подбали про моє майбутнє і ще до мого заміжжя купили мені однокімнатну квартиру, яку оформили на мене. Я народилася і виросла в селі, там у нас є спільний будинок, але після школи поїхала вчитися в місто, і захотіла там залишитися.
Тому мої батьки зібрали всі свої заощадження і купили мені однокімнатну квартиру, в якій ми з чоловіком зараз і живемо. Спочатку нам все підходило, ми були просто щасливі, що маємо можливість жити окремо від батьків, але зараз наша сім’я збільшилася, і нам з двома дітьми стало тісно в одній кімнаті.
Цей факт розуміють і мої батьки, і мама чоловіка. Тільки мої вже зробили все, що могли – вони купили мені квартиру, о от свекруха допомагати не хоче, хоча має таку можливість. Ця жінка живе одна в просторій двокімнатній квартирі, і її мама, бабуся мого чоловіка, теж мешкає одна в такій же квартирі. Якби вони з’їхалися і жили разом, тоді одна з квартир звільнилася б і ми б вирішили своє житлове питання, я вважаю, що така розв’язка нашої проблеми є цілком логічна.
Нещодавно у свекрухи був ювілей, вона святкувала своє 55-річчя. Ми купили дорогий подарунок – подарували їй холодильник, вона давно хотіла новий. В свою чергу ми сподівалися, що і вона нарешті зробить нам довгоочікуваний подарунок. Але свекруха не мала наміру про це говорити, тоді мій чоловік першим завів розмову про те, що нам треба розширятися.
Він мамі прямо сказав, що ми пропонуємо їй забрати до себе бабусю, а нам віддати її квартиру, а гроші від оренди нашої однокімнатної квартири вони зможуть на перших порах забирати собі.
Свято було зіпсоване, свекруха відповіла категоричною відмовою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватися до мами. Вона додала, що якщо ми хочемо розширитись, то можемо продати свою квартиру та бабусину, купити трикімнатну, та забрати її до себе.
Чоловік задумався, а мені цей варіант не підходить з двох причин: я не хочу продавати свою квартиру, тому що тоді вона стане спільною, і ще я не хочу жити разом із бабусею чоловіка, коли в неї є дочка. Я просто не розумію, чому їм не жити разом? Це ж мати та дочка! Мої батьки в селі все життя прожили з татовою мамою. Протягом життя було по-всякому, але мої батьки ніколи не нарікали, бабуся теж багато допомагала по господарству, наскільки я пригадую, жили вони доволі дружно.
Найцікавіше було потім, коли свекруха сказала нам із чоловіком, що коли вона вже не зможе сама жити, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо здавати. Отже, зараз свекруха житиме для себе, а тоді беріть її і доглядайте. І я не сумніваюся, що колись так і буде, бо чоловік її не покине за жодних умов.
Своє слово сказала і бабуся, їй зараз 78 років і вона теж не хоче жити ні з нами, ні зі свекрухою. Ось такі у нас родичі. То ж як вирішити наше квартирне питання, не зрозуміло, адже грошей на покупку більшої квартири у нас з чоловіком нема.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
