В свої 35 років у нас з чоловіком є не мало-не багато, а 11 років шлюбу, 10-річна дитина і власна квартира, яку ми взяли в кредит і вже виплатили. Не можна сказати, що нам пощастило, просто ми працювали багато, щоб усе це мати.
Нам ніхто не допомагав, на відміну від брата мого чоловіка. Сергію двадцять дев’ять років, він неодружений, живе з мамою і працює охоронцем в супермаркеті. Він в свій час закінчив університет і має вищу освіту, от тільки бажання працювати у нього немає зовсім.
– Ну а куди я ще піду? Без досвіду я буду отримувати ті ж самі копійки, але більше роботи буде, – міркував Сергій. Свекруха при цих словах згідно кивала, а ми з чоловіком здивовано переглядалися. Тому що ми стартували зовсім по-іншому.
Розписалися відразу після закінчення університету. Жили в моїй кімнаті в комуналці, яку подарували мені батьки. Молодих і недосвідчених фахівців на роботу брати ніхто не поспішав, а жити на щось було потрібно. Скільки всього ми перепробували – це не переказати. Я і офіціанткою в кафе працювала, і підлоги мила, і пошту розносила, а чоловік і вантажником працював, і на будівництві був кілька років, і в охороні сидів – бралися за все, що могло принести грошей.
Хоч ми обоє теж закінчили університет, але за дипломом ні я, ні чоловік не працюємо. Він у мене зараз в основному займається ремонтом квартир, а я – дизайнер інтер’єрів та ландшафту.
Наша робота приносить непоганий дохід. По можливості намагаємося допомогти батькам, але свекрусі самій нічого не потрібно, зате завжди потребує допомоги її Сергій, який чекає, поки знайде роботу відповідно до його диплому і статусу.
Чоловік намагався розмовляти з братом, що так він точно не знайде хорошу роботу, але Сергій гордо заявляв, що не для того він витратив п’ять років на навчання, щоб працювати за копійки. Мама його його в цьому завжди підтримувала.
– Правильно, синку, себе треба цінувати. Навіщо було здобувати освіту, якщо не працювати за спеціальністю?
Ми слухали і мовчали. Сперечатися з матір’ю було марно. Молодшого сина вона ростила з п’ятого класу одна і дуже переживала, що недодали хлопчикові всього в житті.
Сергій же жив не сильно напружуючись, але при цьому не забував рахувати, скільки ми витратили на ту чи іншу покупку і говорив, що нам добре, он які гроші ми заробляємо. А скільки ми працюємо, його не цікавить.
– Квартиру купили. Молодці, з вашими зарплатами чого не купити? Це я зі своїми копійками нічого собі дозволити не можу, – журився дівер.
А те, що квартира куплена на гроші з продажу моєї кімнати, наших накопичень і з іпотекою, він не взяв до уваги.
– На відпочинок з’їздили. Зрозуміло, грошей у вас багато, – зітхав він, коли ми перший раз за все життя виїхали на відпочинок до Туреччини.
Чоловікові ці розмови дуже не подобалися, неодноразово після маминих задушевних розмов він пропонував братові йти працювати разом з ним. Мовляв, усьому навчу, все покажу, а далі підеш у вільне плавання.
Але Сергій відмовлявся від такої пропозиції, йому було ніколи: добу він на роботі, потім добу спить, а один-єдиний вихідний хоче відпочити. Це як так – працювати без вихідних? А ось ми з чоловіком працювали, так і зараз, якщо замовлень кілька, ми намагаємося не відмовлятися.
Але свекруха теж вважає, що не можна так хлопчика навантажувати, він молодий, йому відпочивати потрібно, а наробитися він ще встигне. При цьому зараз вона сама на пенсії, але продовжує підробляти, щоб Сергійкові допомагати. Від нас вона хоче того ж.
Але одна справа допомогти мамі-пенсіонерці, а зовсім інша – братові. У нього є можливість заробляти, але бажання нема. Утримувати ж його бажання немає ні найменшого.
Свекруха недавно заявила, що подумала і вирішила свою квартиру залишити молодшому сину, тому що йому так не щастить, на свою квартиру йому явно не заробити. Чоловік сказав, що йому вже байдуже, мовляв, роби, що хочеш.
На якийсь час ми про свекруху забули, а тут ми почали збиратися у відпустку, так вона з’явилася з проханням – Сергія з собою візьміть, ви ж багаті, а він у відпустці ще і не був. Оплатити йому відпочинок повинні ми. Але чоловік відповів, що у відпустку їздить тільки той, хто працює і заробляє на відпустку, а хто не хоче заробляти, нехай сидить вдома.
І мама, і брат, образилися. А я підтримую свого чоловіка.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
