На вихідних я запросила до себе в гості сина з внучкою та невісткою. За вечерею почала розмову, що я завжди поряд та готова допомагати стільки, скільки потрібно. Під час цієї розмови невістка розізлилася. Вона говорила, що я лізу в чужу сім’ю. Я почала її заспокоювати, що якщо не потрібно то і добре. Невістка сказала, щоб я йшла на роботу гроші заробляти. Син мовчав, намагався навіть не дивитись мені в очі. А коли вони пішли, я засмутилася
Мені 64 роки, я пенсіонерка, але я пішла з роботи не через те, що замучилась працювати, а через те, що так вирішило моє керівництво. Я збиралась ще працювати, тому з таким рішення я категорично не згідна. Але керівництво говорить тільки про те, що я своє вже відпрацювала та тепер час сидіти з внучкою, а не працювати. Я б і рала допомагати невістці та сидіти з внучкою, але ця ідеї не всім до вподоби. За матеріалами
На вихідних я запросила до себе в гості сина з внучкою та невісткою. Ми хоч і живемо поруч, але бачимось рідко.
Внучка ходить у 1 клас, а невістка не працює. За вечерею я ще раз почала розмову, що я завжди поряд та готова допомагати стільки, скільки потрібно. Внучку я дуже люблю та ніколи не ображу її. Я готова її водити на будь-які гуртки чи просто гуляти з нею. Під час цієї розмови невістка засмутилася. Вона почала дуже нервувати та говорити, що я лізу в чужу сім’ю.
Я почала її заспокоювати, мов, якщо не потрібна моя допомога то і добре. А в кінці вечері вона сказала мені, що мені треба влаштуватись на якусь роботу, де приймуть пенсіонерів, бо бачте вдома мені дуже скучно. Не маю що робити, тому і лізу до чужої сім’ї.
Син мовчав, намагався навіть не дивитись мені в очі. А коли вони пішли, я так розплакалась, як ніколи. Дуже прикро мені було. Можливо, правильно пишуть, що діти мають жити своїм життям.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
