Мій син Андрій з невісткою Оксаною три роки тому взяли квартиру в іпотеку, який ще досі виплачують. Після весілля якийсь час молоді жили у нас в нашій двокімнатній квартирі, але сім’я збільшувалася, у них народилося двоє дітей, і треба було розширюватися.
Ми з чоловіком віддали єдиному синові всі свої заощадження, цього вистачило на перший внесок, а тепер і щомісячні внески їм допомагаємо сплачувати, бо працює один син, а невістка зараз ще перебуває в другому декреті.
І взагалі – допомагаємо ми синові не тільки грошима, але й постійно продукти їм привозимо з дачі, з дітьми залишаємося, коли Оксані треба відлучитися у справах.
Сваха хоч і живе недалеко, але вона завжди допомагала лише своїй молодшій доньці. Сестра невістки, Наталя, розлучилася з чоловіком і з дитиною повернулася до матері в їхню двокімнатну квартиру.
Сама Наталя на роботу відразу пішла, а мама дитиною займається – спочатку в садок водила, тепер в школу. Весь свій час витрачає на них, а на іншу доньку вже вільної хвилинки нема.
Але рік тому сваха сильно занедужала, прогнози були настільки невтішні, що вона дітям заборонила навіть думати щось продавати, щоб їй допомогти. Кілька місяців тому матері моєї невістки, на жаль, не стало.
Я була впевнена, що в спадок в однакових частках вступлять обидві сестри, раділа, що отримавши гроші від своєї частки, діти зможуть швидше закрити кредит.
Але пройшло вже багато часу, про спадщину всі мовчать, от я і вирішила першою розпочати цю розмову. Якось на вихідних я прийшла до дітей, і питаю невістку, що вони вирішили – будуть квартиру продавати і гроші ділити чи сестра сама сплатить їй її частку.
І тут Оксана мене сильно здивувала – каже, мовляв, я нічого з сестрою ділити не буду, Наталі і так важко, з мамою до кінця була вона, тому і квартира дістанеться їй, я від спадщини відмовляюся.
Коли я це почула, від несподіванки я навіть не знала, що сказати. Покликала сина в сторону, кажу, що твоя дружина надумала, у вас квартира не виплачена, двоє дітей підростає, а вона спадщину роздає.
Після цих моїх слів на мене чекав ще один сюрприз – син підтримує свою дружину, каже, що в їхні родинні справи втручатися не збирається. Раз Оксана так вирішила, то нехай так і буде.
Претендувати на спадкову квартиру Оксана не хоче ні зараз, ні в майбутньому. А я синові так і сказала – його дружина хоче бути щедрою за наш рахунок, чи далеко б вони зайшли без нашої з чоловіком допомоги?
А син мені каже – не треба було давати, щоб тепер згадувати. Одним словом, от що я отримала за свою доброту.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
