Тетяні вже було 37 років і вона була дуже щасливою, адже врешті-решт вони з чоловіком виплатили кредит і тепер можуть почувати себе радісними людьми та ще й у своїй власній трикімнатній квартирі.
Відсвяткувати вони з чоловіком вирішили у бабусі, завдяки якій вони тепер і мають велике власне житло, адже колись вона подарувала молодятам свою невеличку однокімнатну.
В той день Тетяна з Анатолієм купили їй улюблений торт і поїхали розділити своє щастя з нею. Та виявилося, що радіти немає чому – тепер вони мають віддати борг.
А вся справа в тому, що свого часу, на весілля Тетяни та Анатолія, бабуся нареченої подарувала молодятам щедрий подарунок — чималу однокімнатну квартиру. Перші роки молодята там і жили. Там народилась їх донька, там пройшов і декрет Тетяни. Вийшовши після декретної відпустки на хорошу роботу з гарною зарплатою, дружина просила чоловіка продати їх житло, взяти кредит і купити трикімнатну квартиру. Дитина підростала і для сім’ї хотілося вже більше простору. Анатолій погодився відразу, він розумів, що з часом дівчинка захоче окрему кімнату.
Знайшли хороший варіант – хороша трикімнатна квартира з нешикарним ремонтом, але майже в центрі міста. І ціна досить вигідна. Було непросто прийняти таке відповідальне рішення, але молода сім’я вирішила, що має йти до мрії. Продали свою однокімнатну, взяли на решту суми кредит і здійснили те, що задумали напередодні.
Тетяна часто сиділа з дитиною вдома, адже перший час в садочку непростий, а Анатолій постійно шукав підробіток, окрім основної роботи, а згодом знайшов роботу зі значно кращою оплатою і справи в сім’ї трохи налагодилися. Коли взагалі не справлялись – стали їм допомагати батьки чоловіка та дружини, хтось сидів з дитиною, хтось допомагав грошима. Але справились загалом усі разом. Кредит вдалося виплатити навіть вони вчасно.
Звичайно, значний внесок в купівлю трикімнатної квартири зробив бабусин подарунок, ця її квартира. Без нього молода сім’я ще довго збирала б гроші на перший внесок. І про це Тетяна і Анатолій ніколи не забували. Вони завжди приїжджали до старенької в гості, допомагали їй в усьому, в чому була потреба, ніколи не відмовляли їй. І не втомлювались дякувати бабусі за подароване колись житло.
Потрібно зазначити, що бабусі вже 76 років, хоча з вигляду вона ще досить енергійна та активна і запевняє всіх, що чудово себе почуває. Відмовляється від допомоги дітей та внуків і, не зважаючи на свій вік, все добре розуміє і ще й може усім родичам давати слушні поради. Принаймні так здавалося Тетяні самій до нещодавніх пір.
Коли вони з чоловіком виплатили останню суму за кредитом, вирішили усі відсвяткувати це з бабусею. Вона дуже раділа за онуків, за тортом з чаєм вітала їх, давала свої мудрі настанови по облаштуванню житла. А Тетяна з Анатолієм все не втомлювалися їй дякувати.
Коли вже зібралися їхати додому, родичка, несподівано, мовила:
– Я дуже щаслива, що у вас вже є свій дах над головою, що ви вже стали на ноги. Але тепер, Тетяно, я хочу допомогти Світланці, моїй другій онучці, весілля в неї скоро буде, чекає дитину вона, живуть вони зараз в орендованому будинку. Поверни, будь ласка, мені однокімнатну квартиру, щоб я змогла її Світланці подарувати.
Світлана – двоюрідна сестра Тетяни, донька маминого брата. Їй 27 років і живе вона з хлопцем, але пара вже подала заяву до РАЦСу. Справді власного житла вона не має, але Тетяна не розраховувала, що їй доведеться дарувати однокімнатну квартиру двоюрідній сестрі.
Старенька жінка завжди хотіла допомогти своїм онучкам. Але як – поверни квартиру? Чому допомога одній коштом іншої? Тетяна була здивована, вона зовсім не очікувала такого повороту. Вона не розуміла чому вона з чоловіком має щось робити для Світлани, а тим паче купувати їй квартиру, це ж великі гроші.
Бабуся, звісно, не хотіла ту саму квартиру, що дарувала Тетяні, вона розуміла, що та квартира давно продана, але пояснила онучці, що житло має бути в якомусь хорошому районі, бажано неподалік станції метро, щоб було зручно добиратися на роботу. “Можливо, в кредит візьміть, ви ж свій вже виплатили, вам легше буде. Або придумайте щось, але Світланці потрібно допомогти обов’язково!” – додала в кінці бабуся.
Анатолій з дружиною стали відразу радитись зі своїми батьками, на що ті просто самі не знають, що порадити, мовляв: “бабуся вже старенька, сама не розуміє, що говорить”, радять просто не звертати уваги на її слова.
І Тетяна з радістю не реагувала б, але річ у тому, що бабуся вже повідомила Світлані про запланований подарунок – квартиру. Про що також постійно нагадує і Тетяні. Телефонує, запитує, контролює процес, так би мовити.
Онучка й досі не може зрозуміти бабусиного прохання, вона вважає, що нічого не винна своїй двоюрідній сестрі.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
