Коли нам з подругою було по 40 років, ми обоє розлучилися з своїми чоловіками і поїхали в Італію на заробітки. І в мене, і в неї діти уже були дорослі, то ж вдома нас практично нічого не тримало.
Згодом сумна звістка прийшла до мене за кордон – не стало мого Миколи. Шкода мені було його, адже як-не-як, а 20 років прожили, двох синів виростили. Я навіть поїхала додому, щоб попрощатися з своїм колишнім чоловіком і батьком своїх дітей.
Через два роки після мене овдовіла і моя подруга. То ж ми вирішили надовго залишитися в Італії, щоб дітям допомогти. У Лесі, моєї подруги, була одна дочка, ровесниця мого старшого сина. Приїжджали ми додому лише на Різдвяні свята раз в рік.
Одного разу я поїхала додому сама, бо синьйора, в якої Леся працювала, захворіла, і потрібно було з нею залишитися. Мій старший син вирішив якраз одружитися, і ми з ним пішли на Різдво в гості до нареченої, свататися.
У моєї майбутньої невістки був лише батько, мами не стало кілька років тому. Ми домовилися про весілля, вирішили робити влітку. Але на цій зустрічі відбулася ще одна важлива подія – ми з майбутнім сватом дуже сподобалися один одному.
Я повернулася в Італію, ми стали зідзвонюватися. Сват запропонував мені стосунки, щоправда, ми ще не знали, як все правильно зробити, адже я ще хотіла попрацювати в Італії, щоб закінчити будинок, який я почала будувати.
Своїм щастям я мала необережність поділитися з подругою. Ніколи не думала, що все може обернутися так. Одним словом, коли я все розповіла Лесі, вона наче пораділа за мене. Впевнена, що вона відразу придумала цей план.
На весілля свого сина я запросила і Лесю, я познайомила подругу з Ярославом, моїм тепер уже сватом. Не знаю як, але після весілля ми з Лесею повернулися в Італію, і мій сват переписувався і зідзвонювався з нами обома, але про їхній зв’язок я навіть нічого не підозрювала.
Правду я дізналася, коли приїхала наступного разу додому. Ярослав сам мені зізнався, що любить Лесю і хоче бути з нею. Просив його зрозуміти і пробачити.
Ярослав офіційно розписався з Лесею, вона повернулася додому, тепер вони живуть на моїй вулиці в будинку навпроти. І коли я приїжджаю додому, то маю можливість спостерігати за їхнім щастям.
Звичайно, що ні з сватом, ні з подругою я більше не спілкуюся. На невістку намагаюся не поширювати своє ставлення до її тата, вона не винна.
Мені прикро, що подруга так підло вчинила за моєю спиною.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.