Кілька тижнів тому у мене було весілля, і я досі під враженням. Відчуваю себе обдуреною найближчими людьми і родичами. Ми з чоловіком планували зробити наше весілля незабутнім, адже таке дійство – один раз в житті. До підготовки ми віднеслися дуже серйозно. Намагалися все зробити так, щоб ця подія надовго запам’яталася і сподобалася всім нашим родичам і друзям. Мама нам сказала не економити, а кликати максимальну кількість людей, нехай всі розділять нашу радість.
Так ми і зробили, запросили триста гостей з обох сторін. Ми орендували шикарний ресторан, з дорогим і вишуканим меню, найняли найкращих музикантів, танцюристів, тамаду і оплатили фаєр-шоу в кінці вечора. У нас на святі була професійна фото та відео-зйомка, величезний торт і солодкий стіл окремо. Гості були вражені пишністю свята.
На весілля ми запросили всіх родичів з мого боку і з боку чоловіка, кілька людей з роботи і наших друзів. Не забули нікого. На організацію свята ми витратили величезну суму грошей. Неочікувано пішли всі наші з чоловіком накопичення, і довелося взяти ще й невеликий кредит. Але ми щиро вірили, що весілля нам вернеться, адже всі запрошені обіцяли нам подарувати гроші. Наприкінці весілля ми з чоловіком усамітнилися і відкрили подаровані гостями конверти. Ми були вражені сумами, які там лежали – цих грошей не вистачило навіть для того, щоб оплатити вартість банкету. Я мало не плакала. Настрій був геть зіпсований.
Більшість гостей в конверт поставили менше тисячі. І це при тому, що за місце ми платили тисячу триста гривень, і це не враховуючи випивки і солодкого стола. Цього не вистачило навіть для того, щоб розрахуватися з рестораном. Виходить, що всі інші витрати – одяг, музика, фото, відео, конкурси і тамада, виїзна церемонія, все за наш рахунок. Ми попали в кругленьку суму. А нам ще кредит треба повертати, я вже не говорю про те, що на весільну подорож у нас теж грошей не залишилося.
Я і досі обурена, не можу заспокоїтися, так як ці люди їли і пили, а вартість витрачених на це коштів не врахували, і подарували свої «копійки» … Особливо сильно нас розчарували родичі – багато на торжестві напилися, і вели себе неналежно. Стояли біля козацького столу, поки там не закінчилася випивка.
Коли гості нас вітали, багато підносили свої конверти так, ніби поклали туди для нас мільйон, і ми їм за таку нечувану щедрість тепер ноги цілувати повинні – з таким пафосом нам їх вручали … Деякі родичі взагалі подарували нам непотрібні речі: сервізи, постільну білизну, скатертини та інше. Нормальні подарунки були тільки у батьків і у кращих друзів …
Тепер нікого зі своєї рідні я бачити не хочу. Дуже шкодую, що взагалі їх запросили. Навіть на дзвінки їх не відповідаємо. Вони щиро вважали, що на наступний день ми мали б запросити їх на поправини. Але запрошення не було, то ж багато родичів тепер ще й ображаються на нас. А я злюся на них, як можна було так зіпсувати моє свято, в яке я вклала душу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
