fbpx
Життєві історії
На весілля ми разом з батьками зятя вирішили подарувати дітям квартиру. Ми скинулися, і дали їм гроші. Цієї суми вистачило б на однокімнатну квартиру з гарним ремонтом. Але діти нас не послухали і зробили все по-своєму, тепер ми дуже шкодуємо, що зробили саме так

Коли наші діти одружувалися, ми з сватами довго думали, як допомогти їм на старті. Основна проблема була з житлом. Ні до нас, ні до сватів, молоді йти жити не хотіли, бо у нас для них місця мало.

Тому ми разом з батьками зятя вирішили подарувати дітям квартиру. Ми скинулися, і дали їм на весілля гроші. Цієї суми вистачило б на однокімнатну квартиру з гарним ремонтом.

Але діти нас не послухали і зробили все по-своєму. Вони купили трикімнатну квартиру в новобудові. Взяли в кредит. Ми з сватами були ошелешені їхнім рішенням, бо не розуміли, навіщо їм в такий складний час влазити в якісь кредити.

Але діти були впевнені, що роблять все правильно, і нас переконували в цьому теж. Вони навіть образилися на нас за те, що ми їх не розуміємо.

Хоч ми і були незадоволені цим, але вирішили не втручатися, дорослі – нехай живуть як знають. Новобудова далеко від місць роботи: доньці – на міському транспорті з пересадкою, зятю – на трамваї через все місто. Автомобіля власного вони не мають, то ж добирання до робити стане суттєвою проблемою.

Вирішили ще й машину в кредит брати. Мій чоловік хотів їм допомогти, бо трохи в цьому розбирається. Але діти знову вирішили робити все самі. Два тижні по автосалонах бігали. Купили. Машина за ціною – однокімнатна квартира.

Квартира є, машина є, чого не вистачає? Дитину. Щоб як у всіх, повний набір. Дочка почала приватну клініку вибирати, а це теж чималі гроші.

Коляску треба таку, щоб не було соромно гуляти. Автокрісло, щоб не соромно було діставати з машини. З тієї самої машини, з якою не соромно виходити. Ліжечко – щоб на фото красиво виглядало, ремонт в дитячій – для того ж.

Платежі за кредитами щомісяця просто космічні. Далі – гірше: зятя звільнили. І брати на роботу на таку ж зарплату ніхто не поспішав. Став він на кредитній машині в таксі працювати.

Кредитну квартиру здали, до сватів переїхали. Коляску за третину ціни продали. Речі закордонні на дошці оголошень виставили. Так кому вони потрібні, за такі гроші?

Тут прострочення, там прострочення. Платити за боргами стало нічим. Жити нема на що. Тоді то вони про батьків і згадали. А чим ми допоможемо? Все, що було, подарували їм на весілля, щоб вони квартиру собі купили. Дача тільки. Шкода віддавати, я душу в неї вклала.

Живуть молоді у свахи, борги віддають. Машину полагодили і продали. Квартиру кредитну продали. Я дачу з ревом продала, їм гроші віддала. Все одно банкам винні ще солідну суму.

Тепер ми з сватами дуже шкодуємо, що дали дітям на весілля гроші: треба було квартиру купити, на себе оформити, їм ключі видати. І все. Ось тоді вони як люди б жили, на своє збирали. А тепер уже нічого не зміниш.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page