В Італію Марія приїхала чотири роки назад. За цей час жодного разу не була вдома. Не було документів, робота була, тому працювала, скільки могла. Додому вирішила їхати, коли відчула, що з здоров’ям є проблеми. Якраз не стало її сеньйори, 99-ти річної італійки, в якої вона працювала баданте. То ж цього разу Марія вирішила, що сама доля розпорядилася за неї – пора їхати додому.
Марія родом з невеличкого мальовничого села на Прикарпатті. Її подруги ще років 10 назад подалися хто в Італію, хто в Іспанію, хто в Грецію на заробітки. Жінка довго вагалася, бо вважала, що її третя донечка ще занадто маленька, щоб залишати її одну. Марія втретє стала мамою аж в 4о років. Дві дорослі доньки вже вчилися в університеті. Та коли вона дізналася про свій цікавий стан, сумнівів не було, та й чоловік підтримав жінку, сказав, що дитина поверне їм другу молодість.
Перший час так і було, чоловік тішився донечкою. Але потім все пішло якось не так, почалися скорочення на роботі, чоловік залишився без роботи, став замкнутим. Його вже не тішила, як раніше, маленька донечка.
Одного разу чоловік прийшов додому і повідомив, що товариш кличе його на роботу за кордон. Відпустила, хоча тоді чоловікова підтримка їй була дуже потрібна. Та гроші були потрібні більше. Дві старші доньки-студентки наполягали на татовій поїздці, бо саме в цьому бачили вихід з складної економічної ситуації.
Павло поїхав. На перших порах було важко, потім, нарешті, знайшов роботу, всі гроші справно присилав. Так тривало два роки. Чоловік додому приїжджав рідко. Тут старша донька, Марта, надумала заміж виходити, весілля треба було робити. От тоді то і відкрилася вперше правда. Чоловік гроші на весілля передав, а сам не приїхав. Пояснив, що на роботі не відпускають.
Дочка сумувала не довго – головне, що батько все оплатив. Але Марії на душі було якось дуже тривожно, щось не дуже їй вірилося в цю версію. Адже товариш Павла, кум Іван, хресний тато Марти, все ж таки знайшов можливість приїхати. А про Павла пояснив: «Так, не відпустили». Це вже пізніше Марія зрозуміла, що саме так виглядає чоловіча солідарність.
В розпал весілля Марія дивилася на свою щасливу красуню-донечку, згадала своє з Павлом весілля, і по її щоці мимоволі скотилася сльоза. Це побачила Алла, дружина Івана. Підійшла, обняла Марію і каже якось так співчутливо: «Хто б міг подумати, що все так вийде з Павлом».
Від цих слів Марія, немов би прокинулася.
«Що вийде?» – запитала сполохано.
За її виразом обличчя, Алла зрозуміла, що збовтнула щось зайве. Але було вже пізно. Марія відтягла подругу в сторону і почала питати: «Інша? У нього є інша? Відповідай зараз же…».
Марія лише ствердно кивнула. Виявляється, про існування іншої жінки знали практично всі, крім самої Марії. Це подвійне життя чоловіка тривало вже кілька років. Коли ти закордоном, приховати такі стосунки зовсім не важко. Кум Іван не раз просив Павла зізнатися у всьому дружині, бо йому самому соромно Марії в очі дивитися. Той пообіцяв, що у всьому зізнається, але, очевидно, не вистачило духу.
Марія не пам’ятає, як відгуляли до кінця весілля, все було наче в якомусь сні. А потім пішли звичайні сірі будні. Потрібно було ставити на ноги наймолодшу доньку. Коли подруги зібралися їхати на заробітки, вона залишилася, заради доньки. Наважилася, коли молодшій, Оксанці, виповнилося 16.
І ось жінка вже п’ятий рік на чужині. Працює не для себе, для дітей. У старших дочок вже й свої діти є, а вони від маминих італійських грошенят не відмовляються, причому завжди прискіпуються, кому мама більше дала.
Від важких роздумів Марію відволік телефонний дзвінок.
«Мамо, мені Сергій пропозицію зробив» – весело щебетала в слухавку Оксанка. «І я погодилася. Мамо, правда у мене буде найкраща сукня і найкраще весілля».
«Так, доню. У тебе буде найкраща сукня, і весілля теж буде найкраще» – Марія поставила слухавку і тут же набрала номер своєї подруги, Анни, яка допомагає українкам в Італії знайти роботу.
«Анно, я передумала їхати додому. Чи є щось у тебе для мене?».
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
