У скрутний для мене час мене підтримала практично чужа мені людина, за що я їй дуже вдячна.
Кілька років тому моя 22-річна донька приїхала додому і повідомила, що хлопець зробив їй пропозицію і вона буде виходити заміж.
До нас в гості мали приїхати майбутні свати, часу на підготовку у нас було всього місяць.
До такого перебігу подій ми були зовсім не готові, бо не сподівалися, що дочка захоче так швидко виходити заміж, думали, що у нас ще є час.
Сватів треба було гарно прийняти, а у нас вдома ремонту не було 20 років, все думали, що ще встигнемо.
Грошей ми не наскладали, то ж весілля робити у нас просто не було за що.
Стала я думати, що робити, бо часу і справді було дуже мало.
У сховку у мене було кількасот доларів, я їх витягла, зателефонувала майстрам, і вирішила хоч трохи освіжити оселю.
До приїзду майбутніх сватів ми зробили косметичний ремонт в коридорі, в залі і в санвузлі.
На кухні лише стіни помалювали, на щось більше нам просто не вистачило грошей.
Чоловік приніс зарплату, так ми її всю витратили, щоб накрити стіл. Хотілося не осоромитися перед людьми.
Батьки мого зятя дуже хороші, інтелігентні люди. Видно, що заможні, приїхали до нас на великій дорогій машині.
Почали ми про весілля говорити, а вони кажуть, що хочуть велике свято, бо син у них один.
Я не знала, що їм сказати, бо розуміла, що до весілля ми точно не готові – грошей немає.
Я так підрахувала, що якщо робити весілля хоча б на сто людей (по 50 з кожної сторони), то це ж треба кілька тисяч євро.
І їх треба було звідкись взяти. Першою думкою було оформити позику в банку, але я розуміла, що такий великий кредит мені навряд чи дадуть, тому що у мене мінімальна зарплата.
Чоловік теж в основному на підробітках, то ж багато він теж не заробить.
У мене є рідна сестра, яка живе доволі заможно, то ж першою я звернулася до неї.
У них з чоловіком невеличкий власний бізнес, мають свій магазин з продуктами, гроші у них точно є.
Я попросила позичити мені три тисячі євро.
Але сестра мені відмовила, сказала, що зараз не має. А навіть якби і мала, то не зичила б, бо це дуже великі гроші.
Я була засмучена, але гроші все одно треба було десь знайти.
Ми з чоловіком порадилися, і вирішили просити цю суму у його брата, він теж добре живе.
Але брат теж відмовив, сказав, що нам швидше треба було думати про те, що у нас донька підростає.
Я вже майже здалася, але тут я випадково на вулиці зустріла свою давню знайому Галину.
Вона вже років 15 працює в Італії, а зараз приїхала батьківський будинок оформляти на себе.
Ми стали з нею говорити, бо давно не бачилися, вона питала, як в мене справи, я і розповіла їй свою ситуацію – що у дочки весілля, а у нас немає грошей.
Я не повірила, що так буває. Галина сказала, що дасть мені ці три тисячі.
Я відмовлялася, а вона запропонувала мені після весілля дочки їхати до неї в Італію.
Каже, весілля зробиш, приїжджай, роботу знайдемо, за кілька місяців віддаш борг, ще й доньці на квартиру заробиш.
От як буває – рідні відмовили, а чужі люди допомогли.
Я зробила доньці весілля, а потім поїхала до Галини в Італію.
Вона допомогла мені з роботою, так що я доволі швидко повернула їй цей борг, тепер збираю гроші, щоб квартиру доньці придбати.
Галина мені допомогла, в той час, як рідна сестра відвернулася.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
