Оксана з Іваном у свій будинок вклали багато грошей, побудували його 3 роки тому. Вклали в нього, звичайно, просто неймовірну кількість грошей, які збирали дуже багато років, в усьому відмовляючи собі, а скільки сил пішло на все це, але зате все зробили для себе, так, як мріяли багато років разом. Тепер живуть разом за містом і радіють.
Свою міську квартиру чоловік з дружиною фактично залишили ми своїй доньці. Пару років тому вона якраз стала зустрічатися з хлопцем, в минулому році як раз вони з’їхалися, стали жити разом. А цієї весни нарешті зареєстрували шлюб, тепер їх донька заміжня жінка.
Зять Степан Оксані з Іваном дуже подобається. Він – чоловік домашній, спокійний, розумний, працьовитий та турботливий дуже. А найголовніше, до їх Вікторії ставиться добре. Дбає про свою дружину він гарно, зустрічає, проводжає, допомагає донести важкі сумки.
Свого житла у Степана немає, у його батьків двокімнатна квартира, після того, як Степан з’їхав до Вікторії, вони залишилися там жити втрьох з молодшим сином-студентом.
– Зовсім нічого синові своєму його батьки не дали, це я про зятя свого кажу, – розповідає Оксана про своїх сватів. – Але це, можливо, і непогано. Цінувати буде те, що у дружини житло є, проблеми вирішувати, домовлятися, підлаштовуватися під нашу Вікторію, а не робити так, як зараз прийнято: трохи що не так – “піду від тебе у своє житло” або “я господар у своєму домі”.
А зі сватами, батьками Степана, Оксана з Іваном не були знайомі до жовтня. Знала зі слів своєї дочки, що люди вони дуже прості. Батько мого зятя працює звичайним майстром – ходить по квартирах і займається дрібним ремонтом. Кому розетку прикрутити, кому люстру повісити, кому кран відремонтувати, чи сантехніку якісно та швидко поставити. Сваха – за фахом кухарка, довгий час і працювала за цією професією, але зараз не працює. Просто сидить вдома, чекає пенсії, бо з роботою у неї щось зовсім не складається, все нічого не може знайти.
Проте, звичайно, батькам Вікторії дуже хотілося познайомитися зі своїми сватами.
– Все-таки дітей одружуємо наших, не чужі люди тепер ми! – пояснює вона. – Родичами стали, наче. Кажу – нехай вони приїжджають до нас в гості. Посидимо, поговоримо, можна буде відсвяткувати, шашлик посмажити, поки ще є теплі дні. Я погоду дивилася, сонячно буде цими днями, хочемо запросити в гості їх.
Майбутні свати запрошення батьків Вікторії із задоволенням прийняли, приїхали і, зрозуміло, вихідні провели дуже добре. Оксана приготувала хороший стіл, шашлики. Гості залишилися дуже задоволені.
Потім свати зустрілися на весіллі, а через пару тижнів після святкування одруження своїх дітей, стали говорити на тему – хочемо приїхати до вас ще на тиждень-другий, нам у вас сподобалося.
– От начебто дорослі вони люди, не по двадцять років їм! – дивується Оксана. – Вони ж чудово розуміють, напевно, що підготувати і провести прийом гостей в наш час не так-то просто! По-перше, накладно, по-друге, досить-таки складно. Прибрати будинок, з’їздити закупити продукти на такий довгий час, адже їх ці тижні потрібно чимось годувати, підготувати ліжко, рушники, потім все це прати. Загалом ми будемо себе некомфортно почувати у своєму домі, знаючи, що у нас так довго чужі люди живуть.
Коли мені все це робити? Я працюю, чоловік теж. Ну, один раз, перед весіллям дочки, щоб познайомитися з майбутніми родичами, куди б не йшло, на свята чи на дні народження можна зустрітися. Але це аж ніяк не означає, що я буду тепер запрошувати їх так кожні пару тижнів? Чого б це? Ще й зараз усі вдома сидять. Хто ж це зараз куди ходить.
Чесно кажучи, їм і в голову не приходило, що свати вирішать постійно приїжджати до них на відпочинок.
– Проблема в тому, що зіпсувати стосунки нам з ріднею не хочеться зараз зовсім, – думає Оксана. – Хочеться зберегти спокійні доброзичливі відносини з родичами. Люди вони непогані начебто. Поки я їх відговорила, сказала, що чоловік у відрядження їде, у мене роботи багато, мені не до гостей. Але вони вже мову ведуть, що приїдуть до нас на Новий рік, якраз багато вихідних, відпустку візьмуть і житимуть у нас два тижні. Мовляв, там стільки вихідних, треба обов’язково зібратися разом. Ну, мені теж не особливо хочеться, якщо чесно. Я поки мовчу, думаю, може, саме до них дійде, що якщо не запрошую, значить, ні, ми хочемо з чоловіком самі посидіти і лише дітей до себе запросити. Зараз думаю, як мені краще вчинити.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
