fbpx
Життєві історії
На весіллі в нашому селі наречений моєї сестри ходив з високо піднятою головою. Анатолій мав свій власний бізнес, велику квартиру в центрі міста в новому елітному будинку, три хороших іномарки, шикарний котедж за містом та чималий вклад в банку, про що він любив хизуватися перед родичами дружини. За перший рік після заміжжя сестра побувала з чоловіком за кордоном двічі, привезла звідти різних дорогих речей, на які тоді Анатолій зовсім не скупився, косметики та парфумів, вона й не мріяла ніколи про такі. Тільки ось ходити в тих речах і фарбуватися самій Антоніні зовсім нікуди, весь час вона проводила вдома. Поки їй заздрили усі родичі, її шлюб почав руйнуватися, але вона ще не здогадувалася про це

Чомусь в моєї сестри сімейне життя якось геть не склалося зовсім. Антоніна, хоча добра й турботлива жінка, але щастя не має в житті.

Два роки моя сестра Антоніна сиділа вдома, нікуди не ходила, весь час доглядала за недужою свекрухою.

Всі подруги, а особливо вся велика її родина, заздрили дуже Антоніні: вона дуже вдало вийшла заміж за серйозного та дуже забезпеченого чоловіка Анатолія, який дуже добре заробляв і вже давно твердо стояв на ногах, був самостійним та успішним. Анатолій мав свій власний бізнес, мав велику квартиру в центрі міста в новому елітному будинку, три хороших іномарки, шикарний котедж за містом та чималий вклад в банку, про що він любив хизуватися перед друзями та родичами, але особливо йому подобалося про це розказувати родині своєї дружини, адже вони прості люди, достатку не мають, нехай знають, як їх Антоніні пощастило, та чого вартий її чоловік, на нього молитися потрібно. Анатолієві щастило у всьому, за що б він тільки не брався, та й наполегливим він був в усьому. Одним словом – бізнесмен від природи. Йому було вже 32 роки на той час.

А Антоніна тоді лише закінчила інститут, рік попрацювала в місцевій школі вчителькою. А влітку, коли у школі закінчився черговий навчальний рік, молоді відразу зіграли шикарне весілля, на яке була запрошена вся родина нареченої, нехай бачать, що за чоловік дістався Антоніні. Відразу після одруження Анатолій порахував, що його дружині не варто витрачати свій час та нерви, навчаючи чужих дітей за копійки у якісь там невеличкій школі. Краще його дружина сидітиме вдома, буде чекати його з роботи і готуватися до появи спадкоємців. Зате в домі завжди буде затишно, прибрано і наварено. Антоніна погодилася з чоловіком, вона вважала, що в житті вже має все, що тільки може бажати жінка, тому ні над чим не замислювалася.

А вже за перший рік після заміжжя моя сестра побувала з чоловіком за кордоном двічі, привезла звідти масу захоплюючих та яскравих вражень і різних дорогих речей та косметики, на які тоді Анатолій зовсім не скупився, косметики та парфумів, які коштували чималих грошей, вона й не мріяла ніколи про такі. Тільки ось ходити в тих дорогих речах і фарбуватися неймовірно красивою косметикою було самій Антоніні зовсім нікуди, всі свої дні вона проводила вдома.

Подруги Антоніни усі працювали, були зайняті постійно з своїми дітьми, а у вихідні займалися домашніми справами, готували різні смаколики і відпочивали сім’ями, вони збиралися з дітками частенько, навіть разом на море відпочивати їздили цілими родинами, а для моєї сестри час знаходили рідко. У її чоловіка Анатолія було своє коло спілкування серед ділових людей, в який він не вводив дружину, та й їй не було цікаво з тими людьми, адже що у них спільного, вони геть чужі люди. Галина засумувала вдома.

Малюк у них так і не з’явився, щирість та яскравість почуттів до Анатолія пройшла. Вона, впоравшись з нечисленними клопотами по квартирі, тинялася з кімнати в кімнату, зайнята лише думками про майбутнє, яке уявлялося їй не дуже райдужним. А про що могла думати сестра, вона була дуже самотньою, не зважаючи на те, що й ні в чому не мала потреби, але й щастя сімейного, справжнього, жіночого, теж не мала.

Через рік Анатолій лише зрідка заїжджав вдень додому на обід. А ввечері повертався дуже пізно, втомлений, роздратований чимось, рідко вечеряв з дружиною і навіть не хотів розмовляти з нею. Говорив, бізнес його похитнувся, справи йдуть не дуже добре, ні настрою, ні бажання до розмов. Спочатку попередив Антоніну, що варто бути більш стриманою у покупках, відкладати і економити на всьому. Потім зовсім став вимагати звіт у всіх її витратах за місяць, пізніше за тиждень, дружина мала звітувати навіть за куплені продукти, повинна була постійно показувати чоловікові чеки.

А вечорами, коли продивлявся чеки, з калькулятором в руках доводив, що на життя їм вистачить вдвічі менше грошей, ніж вони витрачаються зараз. Антоніна вже й зовсім захвилювалася, хотіла вже вийти на роботу, щоб у фінансовому плані стало трохи легше чоловікові, і щоб їй ті копійки вже не рахував, адже втомилася від тієї лічби, адже нічого лишнього й так не купувала, але за фахом місця собі не знайшла.

Моя сестра відразу вирішила записатися на курси, але раптово занедужала мати Анатолія, і Антоніна на два довгих роки перетворилася в справжню звичайнісіньку безкоштовну доглядальницю.

Анатолій ще з самого початку, коли мама вже не ходила перевіз свою матір в свою з Антоніною квартиру. Вся важка праця по дому та догляду за літньою жінкою, яка до речі ніколи не цінувала турботу своєї невістки і була постійно незадоволеною, була лише на плечах Антоніни. А сам чоловік зовсім рідко бував вдома.

А коли матері Анатолія не стало, то чоловік геть перестав добре ставитися до дружини, бувало й тижнями не заговорить, лише бурчить. Весь час старався втекти з дому. Антоніна не розуміла, що відбувається з чоловіком, поки одного разу їй не знадобилося у справах заїхати в квартиру свекрухи, в якої не було вже кілька років.

Одного дня сестра просто хотіла забігти подивитися, чи не потрібно там прибрати, або щось випрати. І біля дверей почула, що в квартирі плаче якесь зовсім маленьке дитятко, вона дуже здивувалася. Антоніна зовсім здивована, ледь наважилася подзвонити у двері.

Двері відкрила незнайома їй жінка, яку вона до того жодного разу не чула.

Згодом виявилося, що тут проживала друга сім’я її чоловіка. Вони оселилися зі свекрухою, а коли та занедужала, то відправили її доглядати Антоніні. Сестра так багато часу гляділа нікому не потрібну немічну стару, а тепер, коли її не стало і вона виявилася нікому не потрібною сама, вони тільки й чекали, коли вона піде.

Антоніна, коли почула всю правду, дуже сильно розчарувалася в усьому, засумувала. Жінка зібрала всі речі, які помістилися в одну сумку і поїхала жити до своєї тітки. Така важка доля випала моїй сестричці. А чоловік її, Анатолій, навіть не тримав її, був тільки радий такому швидкому рішенню, гадав, що все склалося якнайкраще.

Я прошу лише одного, щоб у сестрички склалося життя добре, адже так шкода на ню дивитися, коли приходжу до неї, вона постійно плаче, перестала доглядати за собою, але вона ще може знайти своє щастя. Вона ж у мене ще така молоденька та красива. Як допомогти їй не знаю, вона не хоче мене слухати зовсім.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook