Мене ростила мама одна, бо вони з моїм татом майже відразу зрозуміли, що не сходяться характерами, і розійшлися ще 20 років тому.

На мене це не поширювалося, батько викреслив з свого життя лише маму, а про мене весь цей час дбав: платив аліменти, купував все необхідне, одним словом, приймав активну участь у моєму житті.

Я особливо і не відчувала, що мої мама та тато не живуть разом, бо у всі важливі моменти життя тато був зі мною: на випускному в дитячому садку, в той день, коли я вперше переступила шкільний поріг, потім, коли я випускалася зі школи.

Я завжди знала, що у мене є тато, який мене любить, і який завжди готовий прийти мені на допомогу, і для мене це було дуже цінно.

Коли 3 роки тому я виходила заміж, тата на весілля я теж запросила, інакше і бути не могло.

На весіллі тато мене дуже здивував, бо зробив мені дорогий і неочікуваний подарунок – ключі від новенької двокімнатної квартири, оформленої на моє ім’я.

Оскільки свого житла у мене не було, і останнім часом я орендувала квартиру, то подарунок був вельми доречний.

І хто ж знав, що цей щедрий подарунок від тата так зачепить мою маму. Минуло вже стільки часу, а вона ніяк заспокоїтись не може.

Всі ці роки мама з татом між собою не спілкувалися. Мама завжди говорила на тата багато неприємних речей, а от від батька я жодного разу нічого подібного не чула.

Особисте життя у мого тата не склалося, весь цей час він жив сам, принаймні, офіційної дружини у нього не було.

А мама ще кілька разів після розставання з ним намагалася виходити заміж. Зараз у неї є чоловік, дядько Анатолій.

Поведінка мами на нашому весіллі розчарувала і мене, і батька, і свекрів. Мама вимагала до себе підвищеної уваги, забрала мікрофон з рук колишнього чоловіка, заявляючи, що вона виростила доньку, а це цінніше за будь-які квартири в подарунок.

Тато тримався скромно, він дуже добре порозумівся з батьками мого чоловіка, вони знайшли багато спільних тем.

Ну гаразд, весілля ми якось відбули, але мама не заспокоїлася.

Завдяки батьковому подарунку після весілля ми стали жити окремо. Облаштовували побут, я чекаю дитину.

Мама приходить до мене часто, разом з своїм чоловіком, і постійно їй щось від мене треба. Вона вважає мене багатою, бо я маю квартиру.

Її візити мені не подобаються, бо після них якесь одне спустошення. Вона постійно мене картає за те, що я її на квартиру проміняла, і що я користолюбна.

Якось вона черговий раз була в мене вдома, і почула мою телефонну розмову з батьком.

Він на кілька днів мав у справах приїхати у місто, і питав, чи можна в мене зупинитися.

Мама як це почула, відразу сказала, щоб я його не приймала, бо вона образиться.

А як я могла таке татові сказати, зважаючи, що цю квартиру він мені купив?

– Вибирай, хто тобі ближчий, я чи батько, – заявила мені мама.

От що мені робити?

Мені все це набридло, я відповіла, що рішення свого змінювати не збираюся.

У відповідь мама образилася, сказала, що тепер доньки у неї немає.

Я розумію, що я права, а на душі все одно неспокійно.

Навіщо ставити всіх у таке незручне становище?

Чого мама хоче досягти такою своєю поведінкою?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.