У сім’ї Галини і Миколи радість – старшу дочку вони заміж видають. Оленка закінчує навчання в університеті, їй зробив пропозицію хлопець з їхнього села. То ж в суботу Галина поспішила запросити в гості і свою рідну сестру Любу.
У Галини, крім Оленки, є ще двоє дітей. Галина молодша за Любу на два роки, але вийшла заміж першою, відразу після школи, і залишилася жити біля мами.
Вони з своїм чоловіком Миколою добре господарювали – корову тримали, курей, город великий обробляли. У них народилося троє діточок, от уже старшу під вінець поведуть.
А Люба заміж так і не вийшла, досі одна. Поїхала відразу після школи в університет поступати, та так і залишилася в місті. Коли сестра заміж виходила і зятя додому привела, Микола тоді захотів, щоб Люба від своєї частки на будинок відмовилася, бо він не хоче для когось старатися.
Мама тоді Любу покликала і попросила зробити це заради щастя сестри. Потім Люба додому приїжджала все рідше, а коли мами не стало, то і зовсім перестала.
Спершу вона жила на знімних квартирах, але потім придбала і власне житло – двокімнатну квартиру в центрі міста. Микола тоді сказав, навіщо, мовляв, тобі аж дві кімнати, краще б сестрі допомогла.
Насправді Люба допомагала, чим могла. Для старшої, Оленки, вона була хресною мамою, то ж подарунків для хрещениці ніколи не шкодувала. Та й молодшим племінницям то курточку на осінь купить, то черевички на зиму – яка-не-яка, а таки підмога для родини сестри, бо трьох дітей взути, вбрати, до школи відправити, виходить в добру копієчку.
Часто Галина телефонувала сестрі, щоб та грошей позичила. Люба давала скільки треба, причому просто так, розуміла, що сестрі потрібніше. А одного разу вона вирішила їхати на море, вибрала собі доволі дорогий курорт. Уже оплатила поїздку, а тут Галина телефонує, просить грошей позичити.
Люба чесно зізналася, що вже всі витратила на путівку, тоді Микола їй дорікнув, що вона лише про себе думає і майже рік вони не спілкувалися.
Але потім все забулося, і ось тепер Галина сестру покликала на сватання, вона ж у неї єдина рідна людина. Все було добре, поки не почали обговорювати питання про те, де після весілля житимуть молоді. У Галини підростало ще двоє дітей, у її свахи теж місця не було.
На весіллі Люба всіх здивувала, коли подарувала племінниці ключі від нової оселі. Вона продала своє авто, і купила похресниці однокімнатну квартиру. Галина була дуже розчулена вчинком сестри.
Одного ранку в двері Люби подзвонили. Вона відчинила і побачила Миколу. Той назбирав цілу корзину яблук і привіз їй, бо знав, що Люба дуже любить саме цей сорт. Довго в коридорі переминався з ноги на ногу, а коли вже йшов, сказав:
– Дякую тобі, Любо. Не думав, що ти така. Ти зробила для наших дітей дуже дуже багато, я думав, що такого не буває.
Двері за Миколою зачинилися, Люба відкусила яблуко, подивилася у вікно на те місце, де завжди стояла її машина і сказала собі – подумаєш, машина, нема цієї нова буде, треба лише трохи попрацювати. Головне, що її Оленка щаслива.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
