fbpx

На весіллі чоловік дозволив собі зайвого і всі чули його слова про мене. Мені було дуже соромно. Тепер мені заздрять усі подруги, але вони не знають правди

На весіллі чоловік дозволив собі зайвого і всі чули його слова про мене. Мені було дуже соромно. Тепер мені заздрять усі подруги, але вони не знають правди.

Я вийшла заміж за людину, яка могла дозволити собі купити що завгодно. Навіть дружину, як він і зробив. За матеріалами

Своєму заміжжі я була дуже рада. Мені не терпілося переїхати в просторий і добре обставлений дизайнерськими меблями будинок з тісної і убогої квартирки на периферії. Я мріяла якнайшвидше переодягнутися в кращі речі відомих брендів і забути про стокові магазини.

У ресторані, де ми відзначали весілля, мій новоспечений чоловік чимало випив і заявив своєму приятелеві, що «витягнув свою дружину з убогості, і вона тепер все життя повинна бути вдячна і тим самим відпрацьовувати щастя». Я промовчала, але замітку в думках залишила – це прозвучало дуже грубо.

В цілому він мав рацію – перспектив у мене не було, я могла заробити якісь копійки, а тут з’явився він. На дорогому автомобілі, з усіма можливостями, правда старше на півтора десятка років.

У моїх мріях у нас все повинно було скластися дуже романтично – його наполегливі зaлицяння, романтичні вчинки. Так, ми і правда з’їздили у весільну подорож в красиву і дуже дорогу країну, відвідали кращі ресторани, чоловік не скупився на оплату рахунків.

Ось тільки ставлення його до мене було зовсім не ніжним. Він вимагав від мене беззаперечного підпорядкування, і якщо я не хотіла виконувати його вказівки, відразу ж нагадував мені про те, що все, що у мене є, купив і надав мені він. І я повинна кланятися йому за це до землі. І я відчайдушно йому за це дякувала, відчуваючи при цьому свою нікчемність.

І з боку картинка була дуже красива – я купаюся в розкоші, не готую, не займаюся домашніми справами. Для цього у мене в достатку є прислуга, і навіть няня для сина. У мене все є, але я живу ніби в золотій клітці. Я абсолютно позбавлена ​​нормального людського спілкування. Весь мій світ – це дружини колег мого чоловіка, яких я мало знаю, та й знати не хочу. У мене немає ні копійки власних коштів, і за всі свої витрати я звітую.

Більш того, чоловік дорікає мене в тому, що я відмінно почуваюся на всьому готовому. При цьому він каже мені, що я вільна йти на всі чотири сторони, якщо захочу. Просто він не буде мене утримувати, адже це всього лише його люб’язність.

І мені доводиться все це теpпіти, тому що повернутися до колишнього життя я просто не можу. Воно було сірим і бідним. Але і те життя, яким я живу зараз, більше нагадує монотонне існування, яке теж мене зовсім не влаштовує.

Ось так моє життя, схоже на картинку, насправді є сумним і зовсім нещасливим. Я заплуталася і не можу зробити правильний вибір, адже по суті його просто немає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page