fbpx

На весіллі брата мого чоловіка було два столи, я ще ніколи такого не бачила, дійсно. За одним столом сиділи родичі Олега, все там накрито було по простому і страви якісь бідові, ще й ріденько стояли на столі. А от за столом родини нареченої все було по багатому, аж гнувся той стіл від делікатесів різних. Батьки нареченої подарували молодятам квартиру, але вони все хитро зробили, що сваха навіть не запідозрила нічого

Мій чоловік Ярослав і його двоюрідний брат Олег майже ровесники. Просто Олег майже на пів року старший за мого чоловіка.

Свекруха та її рідна сестра тітка Марія постійно вихвалялися своїми синами, хто з них кращий, ніби змагалися, таке враження складалося.

Все, між собою, з’ясовували, чий син краще навчається, успішніше спортом займається, престижніше роботу знайде та, звісно, сама улюблена тема, більше зароблятиме.

– Нас з Олегом всі ці роки таке суперництво тільки та смішило, іноді втомлювало, – ділився зі мною мій Ярослав, – нам було абсолютно байдуже до тих усіх вихвалянь і змагань, але матері наші не здавалися, вони продовжували робити свою справу, ні на кого не зважаючи зовсім.

Як тільки ми зібралися з Ярославом одружитися, його брат Олег ще ні з ким серйозно не зустрічався, а ми подали заяву до РАЦСу та стали підшукувати собі житло для оренди, зрозуміло, були і подальші у нас плани на дітей та власне житло в кредит.

– Ні, не подобається мені твоя невістка, – сказала рідна тітка Ярослава його матері, – от побачиш – мій Олег собі ліпшу дружину знайде, з квартирою, щоб не жити і не тулитися по орендованих кутках.

Це все було три роки тому в селі, де жила мама моєї свекрухи і тітки мого чоловіка. Всім своїм виглядом тітка давала мені зрозуміти, що таку дружину, як я вона для свого сина не хоче.

– Ти, доню, не будь такою, – навчала тоді свою дочку бабуся чоловіка, рідна мати її, вона дуже хороша людина була, – не твоє діло, не варто лізти в сім’ю дітей, я до вас ніколи не втручалася.

Через рік після нас зібрався одружуватися і сам Олег.

– Ось ви усі тільки погляньте, – пишалася тітка, – я ж казала вам! Подивіться на нашу Тетянку, дружину мого Олежика! Красуня, розумниця, дівчина з дуже хорошої сім’ї.

Тетянка, наречена Олега дійсно була дуже яскравою дівчиною, доглянута, впевнена в собі. До бабусі Ярослава та Олега вона на традиційні посиденьки приїхала на своїй розкішній машині, вивантажила пакети з делікатесами і подарунками.

Тітка Ярослава дуже пишалася дружиною свого сина, а я вже тоді чекала дитину, мені було не до того і на фоні Тетяни я виглядала сірою мишею.

Свекруха моя дорогою додому була замислена, а потім сказала:

– Так, молодець племінник, таку дружину знайшов, а ти, з дитиною та з дружиною, до старості на орендованих квартирах будете жити. Не могли і ви спочатку вирішити питання з житлом, потім вже діти, раз за душею ні гроша!

Ярослав того разу таки посперечався з мамою. На весілля до Олега він пішов один, я була вже на 9-му місяці.

Чоловік особливо нічого і не розповідав мені, а я й запитувати нічого не хотіла, лише сама потім бачила фото.

Розкішне весілля, нічого не скажеш, а гості сильно відрізнялися. Немов невидима доріжка розділила гостей з боку нареченого, які виглядали скромно та багатіїв запрошених з боку нареченої.

– Так, сім’я у Тетянки, – говорила мама Ярослава, – батько якийсь великий підприємець, дочці на весілля трикімнатну квартиру подарував, з ремонтом, меблями і технікою. Ото пощастило так пощастило.

Минуло 2 роки, наш син підростав, ми все ж взяли кредит на житло за допомогою бабусі Ярослава, яка додала нам грошей на перший внесок. З Олегом та його матір’ю ми практично не бачилися, свої турботи і було не до того.

Ми знали, що брат чоловіка відразу влаштували працювати у фірму тестя. Що вони їздять відпочивати, а Тетяна поки не хоче бути матусею, хоче пожити для себе лише.

А тиждень тому ми зібралися за місто, до бабусі, яка святкувала свій 75-й день народження. Олег з дружиною не приїхав, а тітка, яка приїхала одна, була якась дуже тиха та сумна, я її такою ніколи не бачила.

– Тетяна знайшла собі іншого, вони зараз розлучаються, Олега, відповідно, того звільнили з роботи, – сказала тихо вона.

Оце так поворот!

– Онучку мій золотий, – свекруха так мило засміялася до мого сина – ось розплатимося за квартиру та за сестричкою твою матусю відправимо, так?

Я так зрозуміла, що я знову – улюблена і хороша невістка, гідна її сина, яка не засмутить Ярослава.

Своє змагання свекруха у сестри виграла. Але мені на душі чомусь сумно від того. От як такими можуть бути дорослі жінки? Щастя любить тишу. Хіба не так?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page