Мені 55 років, а моїй сестрі Ярославі 49. Ми давно живемо окремо, бачимося лише на свята, коли приїжджаємо до нашої мами.
Мамі 78 років, відколи не стало батька, вона сама живе в своїй хатині.
Оскільки ми з чоловіком живемо недалеко, то допомагаємо мамі тільки ми, хоча будинок мама давно переписала на нас обох з сестрою.
Ярослава ще років 8 тому наполягла, щоб мама оформила спадщину на нас, мовляв, так всім спокійніше буде.
Ми обидві в свій час поїхали з дому в місто вчитися.
Я повернулася в село, вийшла заміж, ми з чоловіком побудували будинок неподалік від мами.
А Ярослава в село повертатися не хотіла, вона усіма силами намагалася зачепитися в місті.
Спочатку вона знімала квартиру, а потім вийшла заміж, і в її чоловіка було житло.
Відтоді сестра живе в місті, а до мами приїжджає два рази на рік – на Різдво і на Великдень.
Мама Ярославу дуже любить, поки мала сили, то сама до неї їздила, продукти сумками возила, і гроші давала теж.
Я не мала нічого проти, якщо мама хотіла допомагати доньці, то нехай.
А от мій чоловік завжди був проти такої допомоги, бо ми город садимо, ми урожай збираємо, а мама все сестрі відправляє просто так.
Та щоб в сім’ї був спокій, ми з цим мирилися.
Як змирилися і з тим, що мама свій будинок на нас з сестрою в рівних частках записала, адже біля мами були ми, ми одні їй допомагали, сестра абсолютно не брала ніякої участі в маминому житті, що дуже не подобалося моєму чоловіку.
З цього приводу він мав право мати власну думку, адже саме він щодня ходив до нашої мами, і виконував всю роботу по господарству, наша мама його за це дуже цінує, сином називає.
Цього року ми знову святкували Великдень у мами, така у нас традиція, хоча нам простіше було б святкувати вдома.
Але мама радіє, коли за столом збираються її діти і внуки, це для неї є дуже важливо.
Сестра приїхала, як завжди, на все готове, за столом Ярослава сиділа якась надто заклопотана.
Потім ми пішли на кухню, і вона сказала, що нам треба поговорити.
Сестра пропонує продати мамин будинок вже, бо їй терміново потрібні гроші.
Ярослава каже, що рано чи пізно нам все одно доведеться забрати маму до себе, тому ми можемо зробити це зараз.
В справу втрутився мій чоловік, він сказав, що не дозволить продати будинок, адже для мами важливо жити в своїй хаті, і якщо треба, то ми до неї переїдемо, щоб належно її доглянути.
Так що ніхто нічого продавати не буде.
Ярославі це дуже не сподобалося, вона зібралася і поїхала, навіть нічого толком мамі не пояснила.
А мама засмутилася, що вона так скоро поїхала, мама ж її чекала ще від Різдва.
Не розумію я свою сестру, як можна бути такою черствою?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
