Наше сімейне життя з Михайлом було доволі щасливе. Я з гордістю завжди дивилася на нього і вважала, що мені дістався найкращий чоловік. Ми зустрілися 30 років тому, ще в інституті. Обоє були з села, наша дочка народилася в студентському гуртожитку, в якому нам дали кімнату після того, як ми розписалися.
Свою першу квартиру ми купили після того, як народився наш син. Михайло тоді знайшов гарну роботу, добре заробляв. Я теж після другого декрету вийшла на роботу. У нас була чудова родина, з чоловіком ми все робили разом. Наші діти добре вчилися в школі, тішили нас своїми успіхами.
Наша дочка Вероніка після закінчення школи вирішила їхати поступати в столицю, а через чотири роки туди вирушив і син. Ми з Михайлом залишилися вдома одні. І коли турбот стало менше, наші стосунки з чоловіком почали псуватися. Михайло допізна затримувався на роботі, а я коротала довгі вечори вдома на самоті.
Тішили успіхи дітей, у Вероніки справи йшли вгору, вона поїхала в Англію на стажування, і там і залишилася. А через рік вона нам зателефонувала і повідомила радісну новину – вона заміж виходить. Запросила нас з Михайлом і сином на урочисту церемонію. Ми поїхали всією сім’єю, це була чудова поїздка, але щастя затьмарилося тим, що чоловік мені повідомив новину, що йде від мене.
– Я чекав поки виростуть діти, – сказав Михайло. – Свій обов’язок перед родиною я виконав, а тепер я йду в нове життя.
По поверненню з’ясувалося, що у Михайла давно стосунки з співробітницею. Жінці 33 роки, вона ніколи не була заміжньою, зараз чекає свого первістка, тому Михайло так поспішає з розлученням, щоб встигнути до народження дитини.
Ми розлучилися, я залишилася зовсім самотньою. Квартира дісталася мені, Михайло при розлученні все залишив нам, забрав лише своє авто. Перший час він мені телефонував, питав як справи, але я сказала, що не треба цього робити, бо так тільки гірше. Ми почали жити кожен своїм життям.
У Михайла в новій родині народився син. Саме в цей час у Вероніки народилася донечка. Донька мені запропонувала їхати до них в Англію сидіти з онукою. Я погодилася, звільнилася з роботи, квартиру здала квартирантам, і поїхала.
В Англії я була рік. Дочка весь цей час спілкувалася з батьком, і якось вона мені сказала, що у Михайла з новою дружиною не складається, напевно, будуть розлучатися. Запитала мене, чи готова я пробачити батька.
Про цю розмову я забула, але через кілька тижнів мені зателефонував Михайло, і підтвердив те, що він розлучився. Просив його пробачити і повертатися додому. Донька каже, щоб я вирішувала сама, що робити.
Вибір не простий: Михайло зрадив мене, і цей факт не зітреш, а з іншої сторони – ми не йдемо до молодості, хочеться, щоб старість була не самотньою. Що робити, не знаю, я заплуталася зовсім.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.