На цих вихідних у нас були гості, і свекруха теж прийшла. Як завжди, з пустими руками, навіть шоколадку дітям не принесла.
Я б уже мала з цим якось змиритися, але не можу. Свекруха робить велику різницю не лише між своїми дітьми, але і між внуками!
Мій чоловік не єдиний син у своїх батьків, є ще молодша сестра. Різниця у віці у них невелика, всього один рік.
Моя свекруха, начебто, хороша людина, от нічого поганого про неї сказати я не можу, але з незрозумілих мені причин вона розділила чомусь своїх онуків – на любимих і не дуже.
Виходить так, що дітей від доньки вона любить більше, ніж наших, хоча сама вона це заперечує.
Різниця у дітей в пів року, наші молодші.
Коли дочка народила, свекруха була найщасливішою бабусею на світі.
Вона постійно проводила час у дочки, допомагаючи їй з дітками. Її свати теж приділяли онукам постійну увагу. Тому зовиця мала допомогу з обох сторін.
Дивлячись на це, я подумала, що коли у нас будуть діти, то і нам батьки так само будуть допомагати.
А так як ми вже знали, що буде двійня, то готувалися до подвійних навантажень, і дуже сподівалися на підтримку батьків.
Принаймні, чоловікових, бо мої батьки живуть далеко, в іншій області, і максимум, чим вони можуть допомогти – це перевести мені на картку гроші.
Я народила двійню. У перший місяць чоловік спеціально взяв відпустку, щоб допомогти мені.
Але ось його мама стала себе дивно поводити, очікуваної допомоги від своєї свекрухи я так і не побачила.
Для неї ніби й не було народження онучок. Ні, вона, звичайно, приходить до нас гості, спілкується з ними, але немає від неї того тепла, яке повинно виходити від бабусі. Від люблячої бабусі.
Дівчаткам ось уже майже пів року, а я ще ні разу не чула від свекрухи, що вона їх теж любить. Як вони виросли. Як вони стають розумнішими з кожним днем.
Зате вона не перестає хвалити дітей зовиці, з захопленням розповідає про все, що з ними відбувається.
Не знаю чому, але мене це дуже зачіпає.
Про подарунки мова взагалі не йде. За весь час свекруха не принесла нашим дітям нічого.
Зате всю свою пенсію вона витрачає на внуків від доньки, собі залишає лише на їжу і оплату комуналки.
Я не хочу подарунків від неї, я хочу її уваги до своїх доньок, її рідних онуків.
Знаєте, коли вона нахвалює своїх сватів з боку дочки за їхнє ставлення і розуміння до онуків, у мене виникає нестримне бажання вказати їй на її ставлення до своїх онуків.
Просто у мене таке відчуття, що це буде марна трата часу і зіпсовані стосунки між нами.
З чоловіком я на цю тему не розмовляла. Не хочу його засмучувати.
Адже вона, все-таки, його мама. Мама, яку він дуже любить і поважає. Яка, в свою чергу, не приймає його дітей, як своїх рідних онучок.
Бабуся, яка приділяє їм не більше двадцяти хвилин, тому як її чекають дорогі і улюблені внуки, народжені дочкою.
Ну як можна в такому випадку спокійно реагувати?
Я не хочу псувати з нею стосунки. Але як пояснити їй, що то теж її внучки і їх потрібно любити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.