На цих вихідних ми були в селі у мами, прибрали все, допомогли підготуватися до зими. Мамі ми з чоловіком ніколи не відмовляємо, як тільки покличе, відразу їдемо, адже відколи батька не стало, вдома бракує чоловічих рук.
В цю суботу ми прибрали подвір’я і город, все підготували до настання холодів. Приїхала і моя молодша сестра Людмила, тільки до роботи вона не дуже беручка.
Людмила теж заміжня, але живуть вони з чоловіком значно заможніше, нам до них важко дотягнутися. Та кожному своє.
Сестра робить так: купує мамі щось дороге, а потім каже, щоб я повернула їй половину суми. Я не проти допомагати матері, але не в таких масштабах.
Останньою покупкою був холодильник за 18 тисяч гривень. Сестра вирішила, що мамі він дуже потрібний і купила його, не порадившись зі мною. Привезла його до мами, сказала, що це від нас обох, а мені вже потім зателефонувала, щоб сказати, що з мене 9 тисяч.
Ми аж ніяк на таке не сподівалися, чоловік мій був дуже незадоволений, каже, якщо сестра має можливість – нехай сама купує, і нас не вплутує. І я з ним згодна, вона ж навіть не запитала, чи є у мене ці гроші.
А фінансові справи якраз у нас з чоловіком не дуже. Ми ще досі виплачуємо кредит за свою квартиру і економим на всьому, на чому лише можна. Розкидатися грошима у нас просто немає такої можливості.
Але сестра вважала інакше – нас у мами дві дочки, якщо ми даємо, то й ви теж маєте давати.
Сестрі просто казати, адже вона вийшла заміж дуже вдало, за доволі забезпеченого чоловіка, він старший за сестру на 13 років, у першому шлюбі у нього є син. Людмила не може натішитися, що їй в житті так пощастило.
Мама як вийшла на пенсію, сестра відразу взялася їй допомагати матеріально. Я не проти – має можливість, нехай допомагає. Але у мене поки такої можливості немає. Нам би самим кінці з кінцями звести, поки з кредитом не розрахуємося, навіть нема про що говорити.
Але ситий голодного не розуміє. Сестра хоче, щоб все було порівну. Купила мамі продуктів на тисячу гривень, каже, щоб я 500 віддала.
Не зрозуміти сестрі того, що я у своєму бюджеті не знайду навіть зайвих цих 500 гривень. Інакше нам самим доведеться жити на макаронах і воді.
Людмила зараз в декреті, нещодавно доньку народила, у неї є няня, вона сама їздить по магазинах та салонах, на кишенькові витрати від чоловіка отримує стільки, скільки вся мамина пенсія з надбавками.
Я теж не проти допомоги, але я і так роблю, що можу: мій чоловік маму возить, куди їй знадобиться, я постійно допомагаю їй по господарству. Ні я, ні мій чоловік ніколи мамі не відмовляли.
І сестра, і мама дуже змінилися, вони вже забули, як кілька років тому мама була в стаціонарі, а я дитину відвела до свекрухи, а сама готувала їй парові котлетки та протерті супи, які мій чоловік кілька разів на день привозив, щоб були гарячі.
Навіть не знаю, в якому форматі мені продовжувати далі спілкування з мамою і сестрою.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
