fbpx
Життєві історії
На цьому тижні я вирішила завезти мамі подарунок, який ми їй з Туреччини привезли ще на початку квітня. А вранці мама мені сама подзвонила, сказала, щоб я до неї не їхала, вона вже в метро. Мама знову зібралася до Тамари, вона там у них за служницю. Я відразу зателефонувала сестрі, сказала, щоб вона мала совість і дала мамі відпочити, адже вона вже стара людина. Але Тамара лише засміялася у відповідь, вона сказала, щоб я перестала заздрити їй

– Я з моєю мамою домовилися про те, що я сьогодні заїду до неї в гості, – розповідає 42-річна Наталка. – На цьому тижні я нарешті вільна, маю трохи часу і можу виконати нещодавно обіцяне. Хотіла їй подарунки передати, які ми ще на початку квітня їй привезли з Туреччини. І що ти думаєш, знову не вийшло якось, не вдалося нам зустрітися. Вранці моя мама подзвонила мені вже тоді, як була в метро, сказала, що у Тамари знову дитина занедужала, і наша мама, звичайно, все залишила і летить на допомогу до неї, а до всіх інших справ їй зовсім байдуже.

Мамі Наталі і Тамари, Надії Олексіївні, 65 років. До старості за сучасними мірками ще далеко, але самопочуття у неї вже не дуже.

– Я їй сто разів говорила – собою їй потрібно займатися зараз, більше часу саме собі приділяти – засмучено говорить Наталя. – Обстежитися регулярно, дивитися динаміку, слідкувати за собою добре. Але їй ніколи навіть в поліклініку сходити, розумієш, часу на себе у неї немає! У неї – онуки одні в голові, вони лише на першому місці.

Останнім часом Надія Олексіївна за собою і своїм самопочуттям зовсім не стежить.

– Гарне самопочуття не поліклініці, воно в русі, в радісних емоціях, – сміється вона. – Треба менше лежати і прислухатися до себе. Встанеш вранці – там тягне, там тягне, ноги дерев’яні. А розходишся – і знову як молода. Як пташка до вечора літаєш.

Лежати і прислухатися до себе Надія Олексіївна немає коли: останні 5 років вона допомагає молодшій дочці, Тамарі. У неї двоє дітей трьох і п’яти років, чоловік і житло взяте в кредит. Наймати няню для двох маленьких дітей дуже недешево, діти оплатити її не зможуть. Тому Наталці і її чоловікові дуже пощастило, що є така ось бабуся у них, яка вже на пенсії і з великим задоволенням сидить з малюками стільки, скільки треба.

– Я піти в поліклініку свою маму вмовити не можу, – сумно Наталя говорить. – Ледве вона погодилася, а ми вже втретє запис скасували. Все через Тамару, виходить.

Зараз стало простіше – діти підросли, і, принаймні іноді, ходять в садочок. Бабуся потрібна в основному про всяк випадок. А кілька років тому Надія Олексіївна сиділа зовсім з малюками. Тамара, наприклад, в декретах не затримувалася, виходила на роботу ще до року дитини. Так що бабуся відпрацьовувала по повній програмі – і коляску пхала на вулицю, і на гірки за малюками лазила, і в пісочниці сиділа годинами на сонці. Спочатку з одним онуком, а потім і з двома.

Втім, Надія Олексіївна не скаржиться зараз зовсім. З онуками вона ладнає відмінно, і вони її дуже люблять. Засмучує вся ця ситуація тільки Наталку.

– Матері пам’ятник потрібно поставити, що вона все це робила для їх сім’ї! – обурюється Наталя останнім часом. – Це молодим непросто, сидіти з двома малюками, а в такому віці, як у неї – непросто подвійно. Так, вона не скаржиться, розуміє, що тут нічого не вдієш. Але я бачила кілька разів, в якому стані вона приходить звідти. Приходить і лягає на ліжко на пару годин. Тому що такі навантаження вже не для неї, вона втомлюється дуже.

Час від часу Наталя сама вже дзвонить молодшій сестрі і починає повчати її.

– Ти свої проблеми всі зіслала на нашу маму, вона крутиться постійно біля тебе, як білка в колесі. Дай їй відпочити, собою зайнятися. Вона не зобов’язана займатися твоїми дітьми постійно, щодня ходити до вас. Залишила їх повністю на бабусю. Ось скажи, навіщо, ну навіщо в твоїй ситуації потрібно було народжувати другу дитину, коли в тебе часу самої на своїх дітей ніколи не вистачає? Та й чоловік у тебе такий. Адже зрозуміло було, що ні грошей з ним, ні перспектив, ні даху над головою.

У самої Наталі – тільки одна дитина-підліток. Ростити його їй ніхто не допомагав.

Надія Олексіївна за часів раннього дитинства старшого онука працювала на п’ятиденці, і в гості приходила нечасто. Та й то, приходила тільки провідати.

– Я в декреті чесно пробула аж до останнього дня, – розповідає Наталя. – Потім син пішов в садочок, я на роботу. На всякі позаштатні ситуації найняли няню. Мама з моїм сином не сиділа ні дня! І теж недужала дитина, але ми з чоловіком у всіх ситуаціях справлялися самі. У мене в голові й думки не було, щоб свої всі проблеми на маму мою накладати, я розуміла, що вона й так багато своїх сил витратила на наше виховання з сестрою, хай хоч на старості років поживе спокійно для себе.

У чоловіка Наталі була квартира ще до шлюбу, в якій вони і починали жити. Зараз вони вже розширилися, купили трикімнатну квартиру – і без всяких кредитів. Чоловік Наталки, звичайно, молодець, що і говорити. Працює багато, заробляє більше ніж достатньо.

Після останньої телефонної розмови сестри в сварці.

– Уявляєш, ще вичитала сестра мене, – скаржиться Наталка. – Сказала, що я лізу не в свою справу. Як це не в свою справу? Це моя мати теж! Мені не все одно. А ще заявила, уявляєш, що я їй заздрю їй дуже. Було б чому заздрити. Мені маму мою шкода, а в сестри зовсім совісті немає. Таке враження,що їй байдуже до рідної матері.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pexels.

You cannot copy content of this page